У подкасті «Медіуми» Юлія Смирнова, продюсерка Holywater Tech, розповість секрети того, як вертикальні серіали стрімко завойовують аудиторію у світі, чим вони відрізняються від традиційних серіалів і кіно, а також як соціальні мережі змінили спосіб споживання ігрового відеоконтенту.

А також про те, як українській компанії вдалося зацікавити одного з медіагігантів Голлівуду, скільки коштує виробництво вертикальних серіалів, які жанри найкраще працюють із глобальною аудиторією та яку роль у створенні контенту відіграє штучний інтелект.

00:00 «Ніша вертикальних серіалів дуже швидко розвивається»;

02:05 «Вертикальні серіали — це щось між фічер-фільмами та соцмережами»;

05:37 «Ви побачите хорори, трилери, артхаус у вертикальних серіалах»;

07:53 «Прибуток із вертикального серіалу може бути безмежним»;

11:14 «Не за горами той час, коли на Netflix ви побачите перші вертикальні серіали»;

12:42 «Ми багато чим надихаємося в ілюстрованому, візуалізованому форматі»;

15:32 «Я не впевнена, що йдеться про витіснення ТБ»;

17:15 «Ми провідна платформа у вертикальній ніші, якщо не враховувати китайські»;

20:30 «Ми були першими на ринку, хто створив Girls Love серіал. І це мало неймовірний успіх»;

22:56 «Чоловічу аудиторії ми відкрили для себе через Boys Love серіал»

23:50 «Зараз дуже популярним стало все, що пов’язане з темними жанрами»;

25:40 «Наша компанія — це поєднання креативності та штучного інтелекту»;

30:15 «Контент доступний безплатно на території всієї України».

Як медіа й бренди сьогодні переосмислюють 8 березня, чому дискусії про фемінітиви знову з’являються в соцмережах, як працюють жіночі медіа та з якими стереотипами їм доводиться боротися.

У подкасті «Медіуми» Оксана Павленко, співзасновниця та головна редакторка онлайн-журналу Divoche.media, розповідає про роль жінок у громадському секторі й науці, гендерну рівність у вищій освіті, нові медійні формати й чому розмова про права жінок залишається актуальною сьогодні.

00:00 «У Радянському Союзі 8 березня зводилось до того, що це день краси і весни»;

02:35 «Коли 8 березня стало вихідним днем — розмова про права жінок фактично припинилася»;

04:27 «З часом бренди почали працювати з темою рівності, говорити про права жінок»;

07:43 «Складно пояснити людям, що в Україні існував жіночий рух»;

09:21 «Жодна країна не досягла повної юридичної гендерної рівності»;

11:11 «Для мене помилкою є, коли жінку називають іменником чоловічого роду»;

16:23 «Мені не подобається стереотип, що речі, якими користуються жінки, є чимось несерйозним»;

20:44 «Ми працюємо з темою гендерної рівності у вищій освіті»;

24:21 «Ми читаємо таку кількість контенту, яку ніколи раніше не читали»;

26:38 «В Україні YouTube є основною платформою для споживання подкастів».

Цей матеріал було підготовлено за фінансової допомоги Європейського Союзу. Зміст цього документа є виключною відповідальністю ГО "Детектор медіа" і за жодних обставин не може розглядатися як такий, що відображає позицію Європейського Союзу.

До Всесвітнього дня письменника у подкасті «Медіуми» Віра Курико, репортажистка у «Reporters», журналістка, редакторка та авторка документальних книг, розповідає про силу літератури під час війни, про те, що читають українці і чому письменники не зникають, попри стрімкий розвиток нових медіа. А також — про повернення інтересу до української класики, запити від читачів і внутрішню потребу говорити власним голосом у складні часи.

00:00 «Я з дитинства мріяла бути письменницею»;

03:09 «Соцмережі дали можливість не просто читати письменника, а й стежити за ним як за людиною»;

06:00 «Якщо світ колапсує, я навряд чи буду дуже потрібна як репортерка і письменниця»;

08:48 «Література — це завжди два боки: спосіб утекти від реальності й спосіб її зрозуміти»;

10:58 «Наш видавничий ринок зростає шаленими темпами»;

13:20 «Коцюбинський мав можливість писати лише тому, що його підтримував Чикаленко»;

15:34 «Ми перейшли з онлайну в друк, всі вважали це дуже ризикованим»;

17:27 «Ми можемо запропонувати будь-якій організації створити книжку»;

21:15 «Один із найпопулярніших номерів журналу, був про любов»;

23:07 «Нам потрібні книжки, які про війну, але в них не буде про війну»;

27:21 «Вулиця причетних» тепер — вулиця Левка Лук’яненка. Але ціна виявилася надто великою»;

34:48 «Інколи книзі потрібні ключі, іноді ціла зв’язка ключів»;

40:32 «Існують мільярди книжок, які могли б змінити наше життя, але іноді за все життя нам трапляється лише одна. Багатьом не щастить жодного разу не зустріти таку книжку».

Цей матеріал було підготовлено за фінансової допомоги Європейського Союзу. Зміст цього документа є виключною відповідальністю ГО "Детектор медіа" і за жодних обставин не може розглядатися як такий, що відображає позицію Європейського Союзу.

Megogo Books — онлайн-книгарня, запущена у 2024 році як новий напрям у межах екосистеми медіасервісу Megogo. У подкасті «Медіуми» Катерина Котвіцька, директорка з контенту Megogo Books, розповідає про бізнес-модель сервісу, маркетингові стратегії, розвиток українського книжкового ринку. А також про те, чому компанія, відома відео та аудіосервісами, виходить на ринок онлайн-торгівлі книжками та ко-продакшн із видавцями, прем’єри книжок у студіях Megogo та популяризацію українських авторів.

00:00 Запуск Megogo Books — перший крок Megogo у бік e-commerce»;

02:36 «Ми будувати Megogo Books так, щоб він був привабливим для видавців»;

04:12 «Патерн споживання книжкового контенту в Україні — паперова книжка»;

07:52 «За результатами року ми четверті за трафіком і відвідуваністю сайту»;

11:19 «Усе, що стосується книжок, ми назвали словом «контент» і будуємо екосистему різних форматів»;

14:09 «Ми можемо взаємодіяти з книжкою раніше, інвестувати свої ресурси в маркетингові активності»;

16:26 «Ми намагаємося вписати книжку в загальний концепт дозвілля»;

19:05 «Ми можемо продавати книжку протягом двох тижнів лише у нас»;

24:03 «Зараз ми маємо різноманітний книжковий ландшафт і активних гравців ринку»;

28:18 «Книжки не мають бути дешевими»;

31:58 «У нас буде окремий застосунок для електронних і аудіокнижок»;

33:30 «Найближчим часом плануємо доставку й на інші континенти».

Росія будує цифрову завісу — і головним її інструментом може стати не черговий сайт чи телеканал, а месенджер. У подкасті «Медіуми» Олена Чуранова, редакторка та фактчекерка проєкту StopFake.org, розповідає про те, як Росія намагається перетворити інтернет на простір тотального контролю.

Чи справді цей застосунок може витіснити телеграм і стати головним каналом комунікації для росіян? Як влада змушує студентів, чиновників і жителів окупованих територій установлювати Max, прив’язуючи до нього державні сервіси, виплати та повсякденні справи? І чому, попри десятки мільйонів зареєстрованих користувачів, люди не довіряють цій платформі та намагаються обходити контроль?

00:00 «Max — цифрова стіна, яку росіяни збудовують навколо свого суспільства»;

01:53 «Альтернативна думка просто не має можливості туди потрапити»;

04:18 «Люди зареєструвалися, тому що змушені»;

06:23 «89 мільйонів — це формальні користувачі, які не є активними»;

08:27 «У Max наскрізного шифрування просто немає»;

10:19 «Жителі окупованих територіях змушені встановлювати цей месенджер»;

12:07 «Люди від початку демонстрували недовіру до цієї платформи»;

14:09 «Для Росії головне — мати інструмент контролю»;

18:32 «Max створювали за аналогією з китайським WeChat».

Цей матеріал було підготовлено за фінансової допомоги Європейського Союзу. Зміст цього документа є виключною відповідальністю ГО "Детектор медіа" і за жодних обставин не може розглядатися як такий, що відображає позицію Європейського Союзу.

У подкасті «Медіуми» Костянтин Дульцев, спортивний коментатор, керівник спортивної редакції Радіо «Промінь» розповідає про те, чому в спортивну журналістику йдуть одиниці, як виглядає український ринок спортивних медіа і чому зі спортивної журналістики майже неможливо побудувати політичну кар’єру.

00:00 «Ілюзій будувати не треба, що у нас буде багато медалей на Олімпійських іграх»;

03:17 «У нас дуже мало стало спортивної преси»;

04:24 «У спортивній журналістиці політичну кар’єру не побудуєш»;

07:30 «Олімпіадами завжди цікавляться навіть ті, хто не цікавиться спортом»;

11:49 «Біатлон завжди був на першій кнопці українського телебачення»;

13:19 «Владислав Гераскевич зробив титанічну роботу, щоб Росії не було на цій Олімпіаді»;

16:25 «У Росії якийсь фетиш — обстрілювати льодові палаци»;

20:02 «Перше, що сказала нова президентка МОК: Росія має повертатися в нейтральному статусі»;

23:49 «Олімпіади зупинялися, переносилися, скасовувалися, але не війни»;

28:50 «Україна втратила дуже багато дітей, які виїхали за кордон».

Цей матеріал було підготовлено за фінансової допомоги Європейського Союзу. Зміст цього документа є виключною відповідальністю ГО "Детектор медіа" і за жодних обставин не може розглядатися як такий, що відображає позицію Європейського Союзу.

У подкасті «Медіуми» Дмитро Купира, програмний директор ГО «Життя», розповідає про демографічну кризу, відповідальність медіаіндустрії та ціну реклами, яку ми всі платимо здоров’ям. А також про те, чому смертність в Україні втричі перевищує народжуваність, як реклама алкоголю й тютюну формує звички дітей і дорослих та чому медіа, заробляючи на залежностях, фактично скорочують власну аудиторію.

00:00 «Безповоротні втрати для медіа фактично кожен рік становлять пів мільйона»;

04:03 «Українські чоловіки в середньому не доживають до світового стандарту віку працездатності»;

08:40 «Стратегія тютюнової індустрії — це залучення нових споживачів»;

11:30 «Споживач тютюну як починає, так до кінця життя споживає один бренд»;

15:26 «Жодна людина у світі не народилася з сигаретою у роті»;

18:16 «Тютюнова індустрія використовує медіа для дезінформації»;

23:31 «Тютюнова індустрія, як і Росія, бреше кожного разу, коли відкриває рота».

Чому культурні тексти часто пишуться «для своїх» і перетворюються на інтелектуальну демонстрацію ерудиції, а не на зрозумілу розмову з аудиторією? Як формувалася українська кіноіндустрія після 2014 року, чому суспільство довго вибачало слабкі сюжети за «красиву картинку» та як патріотичний пафос роками блокував нормальну професійну дискусію.

У подкасті «Медіуми» Лєна Чиченіна, головна редакторка медіатаблоїда «Антоніна», розповідає про російську мову в українських серіалах і про те, як ті самі продюсери, які не хотіли відмовлятися від російського ринку, після 2022-го раптом почали просити гроші в держави на «нове українське кіно». А також про нові originals-серіали від онлайн-платформ, перші спроби відійти від телевізійної логіки серіалу для домогосподарок і про те, що справді стало краще, а що просто перекочувало з ТБ в онлайн без змін.

00:00 «У нас майже всі серіали були російською мовою, з російськими акторами»;

03:36 «У нас немає профільного видання кінокритики»;

05:05 «Кінокритика в Україні ніяк не впливає на кіноіндустрію»;

06:18 Про кризу культурної критики в Україні: «Це інтелектуальна мастурбація»;

09:20 «Кожна думка повинна мати місце»;

11:03 Як в Україні реагують на культурну критику;

13:03 Як українське кіно реагувало на критику в різні роки;

18:32 «Мені хотілося б більше фільмів, які будуть критикувати наше суспільство»;

24:43 «Netflix знімає свої серіали для того, щоб їх не дивилися, а слухали»;

30:48 Про онлайн-платформи, originals і проблему якості контенту;

38:55 Як Threads змусив дивитися «Холостяка» навіть тих, хто не дивиться ТБ;

42:45 «Холостяк» повністю зіпсував Терену репутацію».

Війна змінила не лише наше життя, вона докорінно вплинула й на українську мову. Нові слова, нові смисли, нові суперечки й нова відповідальність за кожне сказане і написане слово. Хто сьогодні формує мовні норми: мовознавці, медіа чи соціальні мережі? І чи може мова бути ще одним фронтом цієї війни?

У подкасті «Медіуми» Оксана Матковська, науковиця, доктор філософії зі спеціальності Філологія, розповідає про зростання вживання фемінітивів і про те, чому ці зміни по-різному проявляються в політичній мові, публіцистиці та художніх текстах. Чи справді фемінітиви стали ознакою часу — і що чекає на них далі? А також про написання назв Російської Федерації, її інституцій і діячів із малої, звідки взялася ця практика, як соціальні мережі вплинули на медіа і чому саме журналісти мають задавати мовні норми, а не підхоплювати тренди з фейсбуку. Про журналіста як законодавця мовної моди, про блогерів із мільйонними аудиторіями і про те, чи здатна освіта змінити мовну культуру в епоху соцмереж.

00:00 «Тенденція до збільшення кількості фемінітивів у мові буде присутня»;

02:01 «Мені шкода, що соцмережі задають тренди для медіа»;

06:02 «Ми не боремося з якоюсь міфологічною істотою — ми боремося з ворогом, ім’я якому Росія»;

12:10 «Коли суржик використовують із метою насмішок, мені від цього боляче»;

15:27 «Англізмів дуже багато у медійному просторі»;

20:53 «Російська влада штучно збіднювала українську мову»;

22:40 «Варто піднімати середнього слухача, задовольняти його інтелектуальні потреби»;

23:49 «Раніше законодавцем мовної моди був письменник. Сьогодні — це журналіст».

У подкасті «Медіуми» Анна Бабінець, керівниця незалежної розслідувальної агенції «Слідство.інфо», розповіла про те, як команда вийшла на тему розслідування «Державні діти» через закритий звіт українського омбудсмена, чому система опіки виявилася настільки розмитою, що «відповідального знайти неможливо» та як журналісти місяцями добивалися коментарів від міністерств, дипломатів, місцевих чиновників і благодійників.

А також про надзвичайно складну роботу з підлітками, які пережили травматичний досвід, про журналістську етику й довіру та наслідки. Чому в Туреччині на розслідування відреагували на рівні президента вже за кілька годин, а в Україні тривалий час панувала тиша? І як публічність цієї історії вплинула не лише на політичні заяви, а й на реальні людські долі, зокрема на життя героїні, якій вдалося повернути дитину ще до завершення судових процесів.

00:00 «Спосіб, у який ми отримали інформацію, свідчить про те, наскільки закрита система»;

03:30 «Парадокс державної інтернатної системи в тому, що за дітей відповідає така кількість людей, що відповідального ти не знайдеш»;

06:28 «Дітям хотілося розказати про несправедливість»;

10:05 «У нас було єдине домовлене інтерв’ю»;

13:43 «Коли розслідування вийшло у Туреччині, через дві години була реакція Ердогана»;

18:30 «Реакції на фільм з боку правоохоронних органів не було і немає станом на зараз»;

22:12 «Дівчата народжували самі. У пологовому ніхто до них не приходив»;

27:25 «На показ фільму прийшла Інна Мірошниченко, вона сказала, що перейнялася долею Насті й буде її захищати»;

28:47 «Ми сподіваємося, що держава зверне на Настю увагу та допоможе. Щоб розірвати коло, коли сирота народжує сироту»;

30:55 «Ми бачили звіт омбудсмена українською мовою. Ми згадали, напевно, 20% порушень»;

32:53 «Поліція закрила справу, бо «не встановили складу злочину»;

35:10 «Мені здається, що це змова дорослих: «Просто давайте не будемо про це говорити, ніби цього немає».

У подкасті «Медіуми» Наталія Попудрібко, завідувачка редакції музичних передач і фондових записів «Радіо Культура», продюсерка проєкту Euroradio Christmas Music Day розповіла про те, як працює музичний обмін Європейської мовної спілки. А також про ренесанс хорового співу після пандемії, попит на академічну музику в Європі, силу спільного звучання хору й історичні паралелі зі світовим успіхом «Щедрика» сто років тому.

00:00 Що таке Euroradio Christmas Music Day і як Україна до нього долучилася;

04:16 Де слухачі можуть почути концерт;

06:06 «Українське радіо співпрацює з ЄМС із 1994 року»;

08:11 Чому українські колядки добре сприймає європейська аудиторія;

11:34 Який попит у Європі на хорову й академічну музику;

16:55 Як повномасштабна війна вплинула на інтерес до української музики;

20:16 Які плани щодо подальшої участі у подібних проєктах.

У подкасті «Медіуми» Стас Козлюк, журналіст і фотокореспондент, пояснює, що сьогодні насправді цікавить західну аудиторію в українській війні. Чому чим ефективніше працює українська ППО, тим менше про нас пишуть? Як логіка «трупокілометрів» визначає, чи стане трагедія новиною для світу? І чому інколи навіть зруйнований будинок у Києві не потрапляє на шпальти провідних видань?

А також про цензуру й самообмеження під час війни, рішення не публікувати вже готові матеріали заради безпеки людей, а також про відповідальність редакторів за те, як виглядає війна в медіа. Та чому соцмережі підштовхують журналістику до небезпечної гонитви за швидкістю і хайпом.

00:00 «Ми бачимо, яку тривалу історію має демократія та як їй важко з людиною, яка має таку повноту влади»;

03:14 «Ми весь час конкуруємо з іншими країнами, в яких також ідуть війни»;

05:40 «Кількість жертв трагедії має бути прямо пропорційна відстані до кінцевої аудиторії»;

09:10 «Щойно з’являється якась нова штука на фронті — усі хочуть побачити як вона працює»;

11:50 Що хочуть бачити з України західні читачі?

14:29 «Кіл-зона від окопа — 20 кілометрів. Мало хто захоче тягнути тебе туди з собою»;

16:45 «Коли однакові зображення, то твоя аудиторія не те що хоче їх бачити щодня»;

20:43 «Я намагаюся ігнорувати світ, у якому люди відмовляються читати»;

25:18 «Я намагаюся більше спостерігати за людьми, аби розповідати історії про цих людей»;

31:53 Чи можна публікувати фотографії тіл постраждалих?

36:26 «Соцмережі змушують журналістику із ними конкурувати»;

39:54 «Аудиторія не бачить різниці, вона не розуміє хто журналіст, хто блогер».

У подкасті «Медіуми» Олена Левандовська, співзасновниця та голова ГО UMind, розповіла про те, як «Швабра» виросла у платформу, яка вже дала понад 160 відео з мільйонами переглядів, як змінюється покоління Альфа, що сприймає світ через короткі відео, як блогінг став ціннісною місією, та чому українські підлітки досі потрапляють у пастку російського контенту. А також — як відповідальні спільноти можуть протистояти семантичним війнам і чому «Швабра» дає молодим авторам не тільки знання, а й «вудку», яка допомагає зростати та впливати на свою аудиторію.

00:00 «Створена спільнота відповідальних блогерів»;

03:36 «Це наша можливість достукатися не тільки до тих дітей, які живуть у великих містах»;

06:24 «Покоління Альфа бачить світ крізь призму не тексту, а відео»;

08:38 «Молодь розуміла, що після цього проєкту в них буде рух уперед»;

13:35 «Засилля російського контенту в холі школи просто зашкалює»;

16:02 Про розвиток українського контенту: «поки що сам потяг не їде — його треба штовхати»;

17:35 «Відповідальність блогерів і розуміння контексту зараз зросло в рази»;

20:23 Про спільноту відповідальних блогерів: «це розвиток, пошук можливостей, колаборації».

Ukraїner — це медійна організація, яка перетворилася з волонтерського проєкту на міжнародну платформу, яка розповідає світові історії України 13 мовами, творить документальне кіно та вибудовує унікальні формати комунікації. У подкасті «Медіуми» Юлія Тимошенко, журналістка та нова голова Ukraїner, розповідає про те, як працює організація, які виклики виникли після скорочення підтримки USAID, про потенційну співпрацю зі стримінговими платформами, перспективи виходу українських документальних фільмів на міжнародні сервіси, а також про те, як зростає глобальна спільнота глядачів і читачів, які хочуть знати справжню Україну. 

00:00 «Ми перекладаємо, адаптуємо, створюємо унікальний контент для іноземної аудиторії з фокусом на Україну»;

03:43 «У нас з’явилася дорадча рада. Це ком’юніті свідомих бізнесів»;

06:30 «Якщо ми не будемо комунікувати й не будемо існувати, то за нас буде комунікувати ворог»;

09:01 «У нас повертаються експедиції»;

11:25 «Нам би хотілося мати десять тисяч підписників. Думаємо, це реалістичне число»;

16:52 «Ми хочемо розвивати напрямок більш креативних документальних фільмів»;

21:51 «Місія розповідати про Україну світові була закладена в момент зародження Ukraїner»;

26:08 «Японська версія стала чи не однією з найбільших за охопленням після англійської»;

31:05 «Ми використовуємо штучний інтелект для переозвучки. Це розширило наші можливості»;

36:22 «Є відчуття, що комунікація, підтримка незалежних медіа, медіа — відходять на задній план»;

39:05 Про 1000 годин українського контенту: «Мені б дуже не хотілося, щоб це були 10 гумористичних серіалів про стереотипні речі, за які потім соромно»;

41:20 «Державі потрібно менше створювати власних медіаініціатив. Краще підтримувати незалежні медіа»;

45:31 «Коли прозвучала ідея трьох годин інтервʼю, я казала: “Це ніхто не буде дивитися”»;

54:28 «Зараз у нас на 95% жіноча команда».

Чому люди дедалі частіше замінюють емоційне спілкування з іншими людьми на «зручне» спілкування зі штучним інтелектом, наскільки це може бути небезпечним і чи готове суспільство до такої трансформації. Чому ШІ може здаватися привабливішим за людину? Чи здатен він замінити вчителя, психотерапевта, співрозмовника або навіть партнера? Як розпізнати межу, де технологія допомагає, а де — починає формувати нашу свідомість? Про це ведучі подкасту «Медіуми» Наталя Соколенко та Вадим Міський поговорили з Надією Баловсяк, медіадослідницею, доценткою Школи журналістики та комунікацій УКУ.

А також про те, чи повинні розробники штучного інтелекту нести відповідальність за наслідки його використання? Чому великі технологічні компанії бояться регулювання? І чи може ChatGPT ненавмисно поширювати російську пропаганду?

00:00 «Цифрові інструменти стали зачіпати наші емоції»;

05:25 «Людина в якийсь момент буде незручною, натомість ШІ завжди буде зручним»;

07:51 «Молодим людям складно читати довгі тексти»;

10:59 «Люди відучуються сприймати, працювати, аналізувати інформацію»;

13:40 «Компанії, що розробляють ШІ-інструменти проти регулювання»;

17:00 «Проблема не лише в регулюванні, а проблема в тому, на чому навчають чат-бот»;

21:37 «Відбувається боротьба між одним штучним інтелектом і іншим»;

27:29 «ШІ розвивається шаленими темпами, ми невстигаємо призвичаїтись».

Матеріал підготовлено за підтримки Міжнародного фонду «Відродження». Матеріал представляє позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження».

У сучасному світі неможливо існувати поза медіа. Як медіа формують наше мислення, поведінку й уявлення про реальність? Чому сьогодні медіаграмотність — не просто навичка, а питання виживання? Про це ведучі подкасту «Медіуми» Наталя Соколенко та Вадим Міський поговорили з Мартою Наумовою, кандидаткою соціологічних наук, доценткою, старшою науковою співробітницею Інституту соціології НАН України; кураторкою щорічного дослідження «Індекс медіаграмотності української аудиторії» від ГО «Детектор медіа».

А також про медіавплив, рівень критичності українців до контенту, споживання інформації під час війни, довіру до телемарафону, зростання ролі телеграм-каналів і виклики, які містить штучний інтелект.

00:00 «Ми не існуємо як істоти поза медіапростором»;

04:04 З чого складається медіаграмотність людини у сучасному світі?

05:50 «Цього року ми включили додаткові індикатори, які стосуються штучного інтелекту»;

07:45 «На початку вторгнення відбулося підвищення чутливості українців до спотвореного контенту»;

10:32 «ШІ користуються 28% українців»;

11:20 «Україна — дуже цифрова держава»;

13:43 «Якби війни не було, ми бачили б те саме»;

15:10 «Категорія 65+ — складно досяжна цільова аудиторія. Уся надія — на дітей»;

17:18 «Медіаграмотності забагато не буває ніколи»;

19:10 «Штучний інтелект надає нам певні виклики».

Матеріал підготовлено за підтримки Міжнародного фонду «Відродження». Матеріал представляє позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження».

Уже втретє під час повномасштабної війни команда «Книжкового Арсеналу» провела фестиваль. XIII Міжнародний «Книжковий Арсенал» зібрав близько 30 тисяч відвідувачів, понад 200 подій та 250 учасників з України та з-за кордону.

Як книжка рятує у полоні? Чому читання — це більше, ніж просто хобі? Чому книжки українських журналістів нині так затребувані, як в умовах війни розвивається нонфікшн. А також про зміну читацького ландшафту України: від інтересу до книжкових клубів до популярності подкастів про літературу. Про все це ведучі подкасту «Медіуми» Наталя Соколенко та Вадим Міський поговорили з Іриною Славінською, виконавчою продюсеркою «Радіо Культура» та кураторкою Основної програми «Книжкового Арсеналу». 

00:00 «Мені важливо було підсвітити тему читання як жесту суб’єктності, жесту самозарадності»;

05:30 «У друкарнях буквально “жива” черга»;

09:52 «Борис Лятошинський потрапив в опалу та сильно переживав розлуку з радіо»;

11:31 Що медійники представили на «Книжковому Арсеналі»?

13:13 «Тренд на якісний нонфікшн триває»;

16:21 «Увага до досвіду, практики читання — величезна»;

19:19 «Ми диверсифікуємо способи отримання інформації»;

20:07 «Кожен кризовий рік показував неймовірний сплеск уваги, любові до книжки»;

23:08 «Публіці ти “дурню” не продаси»;

24:40 «У наші часи дуже важливо читати поезію».

Матеріал підготовлено за підтримки Міжнародного фонду «Відродження». Матеріал представляє позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження».

Адміністратори телеграм-каналів під час повітряних тривог активно заманюють нових підписників. Вони обіцяють «ексклюзивні карти», «секретні маршрути дронів» і «прогнози атак у реальному часі» — але за цим стоїть не піклування, а бізнес-модель. Де паніка — там і прибуток. Хто і як монетизує страх? Як телеграм-мережі використовують тривожні ночі для збільшення трафіку і доходів? Чому після викриття таких схем журналісти стикаються з інформаційним цькуванням? І головне — чому деякі українські посадовці та військові самі легітимізують сумнівні канали, даючи їм інтерв’ю? Про все це ведучі подкасту «Медіуми» Наталя Соколенко та Вадим Міський поговорили з Сергієм Міхальковим, дата-аналітиком видання Texty.org.ua.

00:00 «В Україні сильне журналістське ком’юніті»;

06:00 «Ми побачили в одному телеграм-каналі пост про те, що «ми вам покажемо, куди летить “орешник”»;

07:16 «Такими повідомленнями вони намагаються зібрати аудиторію, щоб потім просувати рекламу»;

10:06 «Якщо офіційні органи влади не підвищуватимуть довіру до своїх каналів комунікації, ми й надалі матимемо проблему з телеграмом»;

14:37 «Пости, спрямовані проти нас, були без можливості залишати коментарі»;

16:06 «Ви відчуваєте, що долучаєтеся до спільноти «обраних» — до тих, хто знає щось надсекретне».

Матеріал підготовлено за підтримки Міжнародного фонду «Відродження». Матеріал представляє позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження».

Як Українське радіо залишилося на зв’язку тоді, коли зник мобільний зв’язок, інтернет і світло? Чому слухачі сприймають ведучих як друзів, а дехто навіть роками пише гнівні повідомлення — і все одно слухає? І які ще історії приховують архіви найстарішого мовника України?

Про все це ведучі подкасту «Медіуми» Наталя Соколенко та Вадим Міський поговорили з Юрієм Табаченком, виконавчим продюсером Українського радіо. А також про те, чому штучний інтелект не витіснить живого голосу і чому відповідальність сьогодні — головна цінність у медіа.

00:00 «Багатьом було цікаво дізнатися про те, що у нас є в Україні медіа з такою історією»;

03:52 «Ми одразу так продумували, щоб охопити різні аудиторії й запропонувати різні активності»;

05:16 «Був флешмоб у Верховній Раді. Єдиний у своєму роді»;

07:51 «Історія радіо — віддзеркалює нашу загальну історію»;

09:40 «Зараз телевізор почав зникати з деяких домівок. А радіо залишається»;

10:50 «Українське радіо завжди мовило українською»;

14:35 «Людина, в оточеному росіянами місті, вирішила, що її завдання — боротися з фейками, бо почула про це по Українському радіо»;

17:04 «У світі радіо не зникає і не замінюється іншими видами медіа»;

17:48 «Багато слухачів сприймають ведучих як своїх друзів»;

19:55 «Усі зрозуміли, чому радіо завжди було ЗМІ для повідомлення про надзвичайні ситуації»;

22:39 «Ми використовуємо ШІ-технології, але дуже обережно».

Матеріал підготовлено за підтримки Міжнародного фонду «Відродження». Матеріал представляє позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження».

Чи має суспільство право бачити фотографії з місць трагедій, де під завалами — людські тіла? Чи допомагають світові знімки, що шокують, краще зрозуміти українське горе? І де межа між документуванням воєнних злочинів і порушенням приватності жертв?

У новому випуску подкасту «Медіуми» ведучі Наталка Соколенко та Вадим Міський вирішили обговорити суперечливе питання — як медіа та блогерам висвітлювати загибель цивільних під час війни. Щоби глибше розібратися в цій непростій темі, до студії запросили трьох гостей: журналістку та експертку з комунікацій і висвітлення чутливих тем Тетяну Трощинську, журналіста-розслідувача з Kyiv Independent Данила Мокрика та голову Комісії з журналістської етики Андрія Куликова.

00:00 «Оголені тіла під завалами, які були опубліковані у медіа збурили медійну спільноту й розділили її на декілька таборів»;

Тетяна Трощинська:

02:26 «У нас така нульова готовність чути одне одного»;

05:36 «Питання не у вині, а у відповідальності»;

06:22 «Правила не до кінця сформовані, вони обтічні»;

07:38 «Такого ефекту, як Буча, вже мало що може спричинити»;

08:42 «Західні медіа не опублікують фото у первинному вигляді. Вони їх оброблять»;

09:52 «Емпатія працює, коли ти дуже добре знаєш контекст»;

11:09 «Ми ранимо своїх цими фотографіями»;

11:38 «Історія на прикладі фотографії підлітків, які чекають, коли з-під завалів дістануть їхнього друга — дуже сильна»;

15:06 «Ти береш чужих мертвих дітей, чужу трагедію з чужої родини — і ставиш собі на обкладинку у фейсбук. Як на мене — це хайпожерство»;

16:35 «Це не твоє життя, це не твоя близька людина, це не твоя рідна людина, це не твоя дитина. Треба трошечки делікатніше»;

Данило Мокрик:

20:13 «Якщо зображення мого понівеченого тіла дозволяє розповісти історію про те, що з нами робить Росія — заради Бога, використовуйте»;

22:02 «Гідність — це розкіш. І я не впевнений, що в умовах повномасштабної війни ми можемо дозволити цю розкіш»;

23:45 «Згадаймо піраміду Маслоу. Такі речі як гідність — з’являються тоді, коли забезпечені базові потреби»;

24:56 «Коли з’являлися фотографії з Маріуполя, з Бучі, то ми не сильно дискутували на тему, наскільки це етично»;

25:56 «У такий спосіб ми нагадуємо: «Це триває». Те, що ви бачили в Бучі й Маріуполі, не залишилося у 2022 році — воно досі триває»;

27:37 «Будь-яке питання етики дуже залежить від контексту та внутрішнього мірила»;

29:45 «Людина зберігає за собою повний контроль над тим, як вона може бути репрезентована»;

31:25 «Ми — таке враження — дедалі більше намагаємося вдавати, що цього немає»;

32:41 «Коли ми стикаємося з якимось складним питанням, про це варто говорити»;

Андрій Куликов:

34:39 «Я вважаю, що принципово нового нічого ми не спостерігали — масштаби інші»;

39:16 «Якщо ми не можемо переконливо пояснити, чому все воно відбувається, — то тоді насправді не допоможе і шок».

Матеріал підготовлено за підтримки Міжнародного фонду «Відродження». Матеріал представляє позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження».

«Вартові правди» — проєкт «Детектора медіа», що спрямований на розвиток медіаграмотності серед українських школярів. У межах проєкту досвідчені журналісти з прифронтових регіонів України пройшли тренінг, щоб опановувати педагогічні навички та навчати підлітків медіаграмотності.

Як підлітки сприймають інформацію у соцмережах? Чому для них важливіше емоційне сприйняття контенту, а не його достовірність і як журналісти знаходять «ключик» до сердець підлітків. Про все це ведучі подкасту «Медіуми» Наталя Соколенко та Вадим Міський поговорили з Олександрою Аксененко, учасницею проєкту «Вартові правди» та редакторкою видання «Трибуна.Суми».

00:00 «Підлітки відвикають від форматів зустрічей наживо, тож коли вони трапляються — це неймовірні емоції»;

04:30 «Підлітки йдуть у соцмережі, більше довіряють блогерам — там, де вони відчувають певну емоційну наближеність»;

08:25 «Тема медіаграмотності не була новою для підлітків»;

10:47 «Ключик до моїх учнів — це локальні, місцеві приклади»;

12:48 «Багато з того, що я показувала, для них було про світ “старших людей”»;

15:56 «Хочу вірити, що вони будуть звертатися до якісних медіа»;

17:26 «Це дуже класна ініціатива. Я вдячна, що ви залучили нас до таких заходів, бо це дуже корисно».

Зображення

Проєкт «Вартові правди» — унікальна ініціатива ГО «Детектор медіа», що допомагає журналістам із прифронтових регіонів опановувати педагогічні навички та навчати підлітків медіаграмотності. Чи можуть підлітки навчати своїх батьків медіаграмотності? Як навчити підлітків критично мислити та відрізняти правду від маніпуляцій? Які методи й лайфхаки допоможуть зробити навчання цікавим і захопливим для школярів? Про все це ведучі подкасту «Медіуми» Наталя Соколенко та Вадим Міський поговорили з Анастасією Шуплат, освітньою дизайнеркою, лекторкою проєкту «Вартові правди».

А також про ключові методи взаємодії з молоддю, особливості навчання у цифрову епоху та секрети, які допоможуть зацікавити школярів у важливій темі критичного мислення.

00:00 «Навчання підлітків — дуже цікавий процес, підлітки — це особлива аудиторія»;

04:22 «В суспільстві існує багато упереджень щодо підлітків»;

06:12 «Ми розбиралися, які психологічні особливості характерні для кожної вікової групи»;

08:50 «Соцмережі — найкращі друзі підлітків, і вони впливають на те, як вони сприймають інформацію»;

11:07 «Важливо не просто донести інформацію, а зробити це цікаво»;

14:39 «Критичне мислення — це не те, з чим ми народжуємося. Це те, до чого ми приходимо в процесі життя».

Чи всі українські школярі знають, як відрізнити фейк від правди? Чому деякі учні, закінчуючи школу, жодного разу не чули про медіаграмотність? І чи справді сучасні учні можуть навчати дорослих орієнтуватися в інформаційному просторі? Про все це ведучі подкасту «Медіуми» Наталя Соколенко та Вадим Міський поговорили з Тетяною Матичак, медіатренеркою, фахівчинею з протидії пропаганді та маніпуляціям. 

А також про те, як змінилися підходи до викладання медіаграмотності, чому інтеграція цієї навички у стандартні предмети ефективніша за факультативи та наскільки важливо критично оцінювати навіть те, що викладають у школі.

00:00 «Учні, які брали участь у нашому проєкті, відрізняються тим, що вони постійно ставлять запитання»;

04:20 «Ми вирішили не запроваджувати окремий предмет, а інтегрувати завдання в наявні курси»;

05:44 «Ми зробили наші завдання сучасними: учні використовують смартфони для їх виконання»;

07:34 «Шкільна навчальна програма орієнтована на читання лекцій, виконання конкретних завдань і перевірку»;

08:46 «Батьки зацікавлені в нашому проєкті більше, ніж учителі»;

10:00 «Ми даємо вчителям найважливіші базові поняття»;

13:50 «Таку програму можна впровадити в усіх школах»;

17:40 «Це покоління виховуватиме не лише молодше, а й старше, тому що не лише батьки впливають на дітей, а й діти — на батьків».

The podcast "Mediums" was recorded by Detector Media as part of a project in partnership with UNESCO and with the support of Japan. The authors are responsible for the selection and presentation of the facts contained in this publication. The views expressed are solely those of the authors and do not necessarily reflect the position of UNESCO or Japan.

Подкаст «Медіуми» був записаний / створений «Детектором медіа» в межах проєкту у партнерстві з ЮНЕСКО та за підтримки Японії. Автори несуть відповідальність за вибір і подання фактів, наведених у цьому подкасті. Висловлені погляди належать винятково авторам і не обов’язково відображають позицію ЮНЕСКО чи Японії.

Штучний інтелект усе глибше проникає в наше життя — і не лише як корисний інструмент, а і як зброя дезінформації. Чому вигадані «брати-близнюки», «щасливі пари» та «сумні солдати», що просять їх привітати, стають вірусними? Як працюють алгоритми фейсбуку й тіктоку, які сприяють поширенню дезінформації? А головне — якими інструментами користуватися, щоб не стати жертвою інформаційних маніпуляцій? Про все це ведучі подкасту «Медіуми» Наталя Соколенко та Вадим Міський поговорили з Оленою Чурановою, редакторкою та фактчекеркою проєкту StopFake.org.

00:00 «Люди, на жаль, усе одно вітають вигаданих осіб»;

03:48 «Соцмережі не тупі. Це бізнес-компанії. І ми для них — товар»;

04:47 «ШІ-інструменти ще не досягли такої якості, щоб зробити підробки абсолютно реалістичними»;

08:42 «Раніше, якщо ти бачив щось на власні очі — це означало, що це правда. Сьогодні ми так сказати не можемо»;

11:20 «Треба готуватися до того, що все, що ми бачимо й чуємо, може бути підробкою»;

12:26 «70% українців отримують новини з телеграму. Це небезпечно»;

14:07 «Шахраї використовують ШІ для створення підробних фото, на яких українцям начебто роздають гуманітарну допомогу»;

19:10 «Інструменти дуже прості у використанні, а ми стоїмо перед складними викликами».

The podcast "Mediums" was recorded by Detector Media as part of a project in partnership with UNESCO and with the support of Japan. The authors are responsible for the selection and presentation of the facts contained in this publication. The views expressed are solely those of the authors and do not necessarily reflect the position of UNESCO or Japan.

Подкаст «Медіуми» був записаний / створений «Детектором медіа» в межах проєкту у партнерстві з ЮНЕСКО та за підтримки Японії. Автори несуть відповідальність за вибір і подання фактів, наведених у цьому подкасті. Висловлені погляди належать винятково авторам і не обов’язково відображають позицію ЮНЕСКО чи Японії.

Як зберегти емоційну рівновагу, коли кожен день наповнений тривожними новинами? Чи можливо навчитися споживати медіаконтент без шкоди для власного психічного здоров’я? Чому медіатравма стала невидимим, але серйозним викликом для українців? Про все це ведучі подкасту «Медіуми» Наталя Соколенко та Вадим Міський поговорили з Оленою Тараненко, співавторкою посібника «7 кроків до здорового медіаспоживання під час війни».

А також про те, чи можна «вакцинуватися» від інформаційного стресу та чи справді медіадетокс — це ефективний спосіб самозахисту. Окрему увагу було приділено посібнику для вчителів «Сім кроків до здорового медіаспоживання під час війни», який є практичним інструментом для навчання. У ньому ви знайдете практичні рекомендації, як організувати свій інформаційний простір, уникати медіатравми та розвивати критичне мислення. Завантажити посібник можна за покликанням.

00:00 «Окрім усього негативного, що відбувається у нашому житті, медіа додають ще один потужний фактор стресу»;

04:32 «Це не підручник із теорією — у ньому немає жодного теоретичного розділу»;

07:51 «Учні почали стежити за новинами. Для підлітків ця сфера раніше не була такою актуальною»;

09:48 «Медіаграмотність — один із найдієвіших інструментів у боротьбі з медіатравмою»;

12:15 «У посібнику немає підходу, що ваша реакція на медіатравму — неправильна»;

13:03 «Наше медіаполе і медіаспоживання є надзвичайно хаотичним»;

15:03 «Реакції, які є шкідливими та найбільше просувають нас до медіатравми, — медіазалипання та повне ігнорування»;

18:13 «Медіа можуть і мають бути ресурсом»;

20:38 «Дуже важливо помітити, коли починаєш скочуватися до нуля і допомогти собі ще в “жовтій зоні”»;

23:54 «Якщо ви обираєте вправу з селфі, дайте дітям тему для фото, але ніколи не вказуйте ракурс»;

27:45 «Наше життя можна і потрібно наповнювати певними ритуалами, але важливо дотримуватися ритмічності й системності»;

30:02 «Заплануйте своє медіаспоживання»;

33:29 «Орієнтуйтеся на “маяки” — ті медіа, які підсилюють вас».

Дата запису подкасту: 15.01.2025 р.

The podcast "Mediums" was recorded by Detector Media as part of a project in partnership with UNESCO and with the support of Japan. The authors are responsible for the selection and presentation of the facts contained in this publication. The views expressed are solely those of the authors and do not necessarily reflect the position of UNESCO or Japan.

Подкаст «Медіуми» був записаний / створений «Детектором медіа» в межах проєкту у партнерстві з ЮНЕСКО та за підтримки Японії. Автори несуть відповідальність за вибір і подання фактів, наведених у цьому подкасті. Висловлені погляди належать винятково авторам і не обов’язково відображають позицію ЮНЕСКО чи Японії.

Як у 2024 році російська пропаганда намагалася маніпулювати суспільною думкою? Які наративи залишаються незмінними протягом багатьох років? Чому маніпулятивні повідомлення так легко знаходять відгук серед виснаженого війною українського суспільства? Про все це ведучі подкасту «Медіуми» Наталя Соколенко та Вадим Міський поговорили з Андрієм Пилипенком, аналітиком ГО «Детектор медіа».

А також про закриття компанією Meta своєї фактчекерської програми: чи створить відмова від співпраці з фактчекерами ризики для боротьби з фейками та чи потрібне втручання влади для боротьби з анонімними телеграм-каналами?

00:00 «Теми й наративи, які використовують роспропагандисти, залишаються відносно стабільними»;

05:20 «Минулого року ми побачили й багато нового»;

08:13 «Відвертою брехнею дуже важко вплинути на свідомість українців»;

10:00 «З початку війни держава комунікувала з громадянами через Telegram. Тоді не визнавали настільки серйозно загрозу російської пропаганди»;

13:25 «Маючи TikTok або Telegram на комп’ютері, а не на телефоні, ви будете проводити там менше часу»;

15:00 «Після заяв Цукерберга про зміну підходів до модерування контенту — феномен, як фактчекінг, фактично було поставлено під сумнів»;

17:08 «Нам потрібно говорити про певне публічне державне регулювання соцмереж».

Чому штучний інтелект став універсальним інструментом для навчання, роботи, творчості й розваг, але водночас може бути використаний для маніпуляцій та дезінформації? Які виклики стоять перед українцями в умовах війни, коли маніпулятивний контент створюється з метою дестабілізації суспільства? Як розпізнати небезпеку у постах і відео, які виглядають невинно, але приховують маніпулятивний задум? Про все це ведучі подкасту «Медіуми» Наталя Соколенко та Вадим Міський поговорили з Оксаною Полулях, фактчекеркою проєкту StopFake.org.

А також про те, як фейкові сторінки у соцмережах стають інструментом для збору аудиторії, яка згодом піддається впливу пропаганди та чому технології генеративного ШІ вже стали частиною сучасного інформаційного простору.

00:00 «Ми спостерігаємо засилля контенту, створеного штучним інтелектом, у соціальних мережах»;

06:27 «До війни ми не зустрічалися з зображеннями чи відео, згенерованими штучним інтелектом, зараз ми бачимо такий контент щодня»;

08:10 «ШІ може бути як корисним, так і небезпечним»;

12:10 «Блогери-антивакцинатори відкрито не поширюють російську дезінформацію, проте вкидають маніпулятивну інформацію»;

13:49 «У нейромереж найкраще виходить малювати обличчя людей. Їхня база даних складається з величезних масивів зображень людей»;

16:45 «Технологія розвивається. Визначати штучно згенеровані зображення стає дедалі складніше»;

18:30 «Уважно дивіться на деталі, саме вони видають згенеровані зображення»;

20:30 «Детектори ШІ не завжди працюють. Вони можуть бути додатковим інструментом»;

24:22 «Уперше українці масово зіштовхнулися з дипфейк-відео у березні 2022 року»;

27:44 «Рано чи пізно на національному рівні доведеться регулювати використання ШІ»;

29:32 «Ми спостерігаємо насичення інформпростору зображеннями, згенерованими ШІ — це розмиває реальність».

The podcast "Mediums" was recorded by Detector Media as part of a project in partnership with UNESCO and with the support of Japan. The authors are responsible for the selection and presentation of the facts contained in this publication. The views expressed are solely those of the authors and do not necessarily reflect the position of UNESCO or Japan.

Подкаст «Медіуми» був записаний / створений «Детектором медіа» в межах проєкту у партнерстві з ЮНЕСКО та за підтримки Японії. Автори несуть відповідальність за вибір і подання фактів, наведених у цьому подкасті. Висловлені погляди належать винятково авторам і не обов’язково відображають позицію ЮНЕСКО чи Японії.

Ютуб планує посилювати контроль за клікбейтними заголовками й обкладинками до відеороликів. Першою країною, де запровадять оновлення, стане Індія. Чому провокаційні заголовки викликають настільки сильні емоції, що змушують нас натискати на них знову і знову? Чи дійсно вони несуть реальну загрозу для психічного здоров’я українців? Про все це ведуча подкасту «Медіуми» Наталя Соколенко поговорила з Катериною Городничою, журналісткою медіатаблоїда «Антоніна».

А також про те, чому великі медіа не поспішають відмовлятися від клікбейту, навіть якщо це суперечить їхнім цінностям, чи можливо використати штучний інтелект для боротьби з цим явищем і як українцям навчитися розрізняти маніпуляції у медіапросторі.

00:00 «Клікбейт — це заголовок, який насамперед викликає емоції»;

04:18 «Клікбейт перетворюється на бізнес»;

05:48 «Емоцію можна викликати по-різному, а особливо провокативно-негативну»;

08:20 «Клікбейт буває не тільки про “всі помремо”, а й про “завтра перемога”»;

11:05 «Завжди буде споживач подібного контенту»;

13:47 «Мій рецепт — бути скептичним завжди».

За результатами аналітичного звіту Українського інституту медіа та комунікації більшість людей старшого віку не приділяють уваги встановленню паролів в інтернеті та на своїх електронних пристроях. Натомість вони зазначають, що їм «немає чого приховувати», якщо це не стосується безпосередньо їхньої фінансової безпеки.

Як базові навички безпеки в інтернеті можуть захистити вас від фінансових втрат і репутаційних ризиків, чому старі паролі та нехтування двофакторною автентифікацією можуть коштувати значно більше, ніж здається на перший погляд і як старі облікові записи можуть стати загрозою вашій репутації? Про все це ведучі подкасту «Медіуми» Наталя Соколенко та Вадим Міський поговорили з Павлом Бєлоусовим, експертом із питань цифрової безпеки в Nadiyno.org.

00:00 «Якщо говорити про ефективні навички медіаграмотності, то вони не можуть існувати без цифрової грамотності»;

02:40 «Ви можете бути класним журналістом, але якщо не дотримуєтеся правил цифрової безпеки — це може вплинути на вашу репутацію»;

03:56 «Коли облікові записи створювалися давно, підхід до їх захисту міг бути далеко не найкращим»;

06:12 «Для журналістів атаки будуть більш вузькоспрямованими, щоб їх важче було розпізнати»;

08:05 «Телеграм, який ти використовуєш для спілкування, запитує доступ до контактів»;

11:46 «Існує думка нібито “все сканується, все дивляться” — це не зовсім правда»;

14:10 «У цифровому світі практично все можна монетизувати»;

16:51 «Не можна перекласти питання безпеки на когось, на третю сторону»;

19:25 «Ми трансформувалися. Подобається нам це чи не подобається, ти мусиш адаптуватися»;

21:17 «Деякі люди думають, що створити сайт — це щось складне. Це зовсім не так»;

25:50 «Ви повинні витратити три хвилини на перевірку інформації, але це зекономить вам час і гроші. Це інвестиція у власну безпеку»;

27:29 «Я тестував ChatGPT на фішингових листах — досить непогано їх розпізнає».

The podcast "Mediums" was recorded by Detector Media as part of a project in partnership with UNESCO and with the support of Japan. The authors are responsible for the selection and presentation of the facts contained in this publication. The views expressed are solely those of the authors and do not necessarily reflect the position of UNESCO or Japan.

Подкаст «Медіуми» був записаний / створений «Детектором медіа» в межах проєкту у партнерстві з ЮНЕСКО та за підтримки Японії. Автори несуть відповідальність за вибір і подання фактів, наведених у цьому подкасті. Висловлені погляди належать винятково авторам і не обов’язково відображають позицію ЮНЕСКО чи Японії.

Як медіаграмотність інтегрується у шкільні програми — від дошкільної освіти до профільних курсів, чому це не лише предмет, а спосіб формувати відповідальних людей і як навіть на уроках фізкультури вчать розрізняти фейкову та достовірну інформацію. Про все це ведуча подкасту «Медіуми» Наталя Соколенко поговорила з Оксаною Волошенюк, медіаексперткою, експерткою «Академії української преси».

00:00 «Медіаграмотність сьогодні інтегрована в усі освітні курси — як освітня компонента»;

04:00 «Коли ми працювали над стандартом, ми заклали в нього роботу з джерелами інформації»;

07:04 «Медіаграмотність — це концепція розширеної грамотності»;

08:52 «На всіх предметах — від мистецтва до громадянської освіти — тренують “мускул” медіаграмотності»;

11:40 «Уміння побачити багатогранність, а не лише перший план — це саме те, що дає медіаграмотність»;

13:28 «Зацікавленість у вивченні ШІ серед учительства в освітній сфері — неймовірна»;

16:13 «З початку повномасштабного вторгнення 40 тисяч вчителів пішли з професії»;

17:35 «У кожній освітній програмі, яку створюють автори, має бути компонент медіаграмотності»;

18:20 «Якщо раніше недостовірна інформація могла коштувати нам грошей чи репутаційних втрат, то зараз — це життя».

The podcast "Mediums" was recorded by Detector Media as part of a project in partnership with UNESCO and with the support of Japan. The authors are responsible for the selection and presentation of the facts contained in this publication. The views expressed are solely those of the authors and do not necessarily reflect the position of UNESCO or Japan.

Подкаст «Медіуми» був записаний / створений «Детектором медіа» в межах проєкту у партнерстві з ЮНЕСКО та за підтримки Японії. Автори несуть відповідальність за вибір і подання фактів, наведених у цьому подкасті. Висловлені погляди належать винятково авторам і не обов’язково відображають позицію ЮНЕСКО чи Японії.

«24 канал» став першим медіа в Україні, яке впровадило аудіоновини з синтезом голосу на основі реальної ведучої. Як це працює? Чому редакція довіряє штучному інтелекту, але не автоматизує процес повністю? Чому ведуча Катерина Соляр довірила свій голос для новин — про все це ведучі подкасту «Медіуми» Наталя Соколенко та Вадим Міський поговорили з Денисом Зеленовим, диджитал-директором «24 каналу». 

А також про російських «опозиціонерів» у ефірі, що насправді стоїть за клікбейтними заголовками та де проходить червона лінія редакційної етики. Як змінюється медіаполітика під час війни, чи готові глядачі до відповідального споживання інформації?

00:00 «Від ідеї до впровадження ШІ-озвучення новин голосом ведучої минуло більше рік»;

04:23 «Google не дуже схвально ставиться до контенту, який створений чи відредагований штучним інтелектом»;

06:32 «Людина слухає й читає різні новини одночасно»;

07:31 «Аудиторія озвучених новин не відрізняється від тих, хто приходить їх читати»;

08:49 «В YouTube є ціль — стати номером один удома, у вітальні»;

12:18 «До 2020 року ми використовували YouTube, як архів телебачення»;

14:02 Про клікбейт: «Якщо ти приходиш на певну платформу, то починаєш грати за її правилами»;

17:45 Про російських «опозиціонерів»: «Є Кац, який ніби теж виїхав, але постійно демонструє свої імперські амбіції»;

22:00 «В Україні ефірне радіо слухають дуже багато. І охоплення рекламних кампаній на радіостанціях можуть бути масштабнішими, ніж на телебаченні»;

24:10 Про верифікацію каналу в WhatsApp: «Це допомагає вибудовувати меседж на противагу Telegram, що це надійна й захищена платформа».

«ПРУФ», підліткова редакція українських фактчекерів, — проєкт для підлітків, у якому сто старшокласників навчаються спростовувати дезінформацію у провідних медіатренерів України.

Як залучити молодь до боротьби з інформаційною пропагандою, розвивати навички фактчекінгу через гейміфікацію, чому проєкти, орієнтовані на підлітків, можуть змінити інформаційний ландшафт України? Про все це ведуча подкасту «Медіуми» Наталя Соколенко поговорила з Анною-Веронікою Краснопольською, керівницею науково-популярного видання «Куншт». А також про те, як підлітки реагують на фейки, як розпізнати інформаційні загрози й перетворити їх на навчальні кейси та чи здатні підлітки впливати на своїх батьків і змінювати сімейні інформаційні звички?

00:00 «Треба фокусуватися на підлітках — через них можна впливати й на їхніх батьків, бабусь, дідусів»;

05:40 «Не всі розуміють, що телеграм — це не медіа. Новини, які там розміщують, треба перевіряти»;

09:08 «Мета проєкту — дати підліткам інструменти для протидії дезінформації, навчити їх працювати з інформацією»;

12:19 «Учасники дуже вмотивовані. Вони мають усі шанси стати змінотворцями»;

14:38 «Потрібне кроссекторальне партнерство зі школами»;

16:47 «У наших підлітків є внутрішній інтерес докопатися до суті»;

18:26 «Критичне мислення — це м’яз, який потрібно постійно тренувати»;

19:56 «Фінальний етап — це створення ПРУФ-клубів, осередків у громадах по всій території України».

The podcast "Mediums" was recorded by Detector Media as part of a project in partnership with UNESCO and with the support of Japan. The authors are responsible for the selection and presentation of the facts contained in this publication. The views expressed are solely those of the authors and do not necessarily reflect the position of UNESCO or Japan.

Подкаст «Медіуми» був записаний / створений «Детектором медіа» в межах проєкту у партнерстві з ЮНЕСКО та за підтримки Японії. Автори несуть відповідальність за вибір і подання фактів, наведених у цьому подкасті. Висловлені погляди належать винятково авторам і не обов’язково відображають позицію ЮНЕСКО чи Японії.

Чому розвиток критичного мислення є основою для боротьби з фейками, й ані повна довіра до інформації, ані її повне заперечення не є ефективними підходами? Як захистити себе від інформаційних атак, підвищити свою інформаційну грамотність і навчитися відрізняти правду від вигадки? Про все це ведуча подкасту «Медіуми» Наталя Соколенко поговорила з Мариною Кафтан, медіатренеркою, авторкою програм із медіаграмотності для дітей і дорослих та авторкою книги «Історія брехні. Як ми обманюємося». А також про те, як емоції допомагають виявляти фейки, а реклама мікрокредитів може навчити медіаграмотності.

00:00 «Фейки, маніпуляції, пропаганда — це абсолютно не новонароджений феномен»;

04:04 «Позиція “я нікому не вірю, бо всі брешуть” — абсолютно невиграшна. Людина, яка так думає, ще більш вразлива до маніпуляцій»;

04:51 «11 принципів, які сформулював Геббельс, досі прекрасно працюють»;

07:56 «Коли ви дивитеся вечірні новини, ви отримуєте 20 сюжетів. Перевірити всі факти та твердження, які там прозвучали — нереально»;

10:19 «Підлітки обожнюють виявляти, що дорослі в чомусь помиляються»;

12:41 «Коли підлітки розуміють, що їх намагаються обдурити, а вони тепер не дадуться, — це працює прекрасно»;

14:39 «Зараз ми живемо в добу постправди»;

17:00 «У сучасних дітей надзвичайно низький рівень ерудиції. Це не дає їм можливості вийти за межі телевізора»;

18:11 «Я сподіваюся на підлітків, адже вони ще не мають ригідного мислення, зацементованих уявлень про світ чи усталених позицій».

The podcast "Mediums" was recorded by Detector Media as part of a project in partnership with UNESCO and with the support of Japan. The authors are responsible for the selection and presentation of the facts contained in this publication. The views expressed are solely those of the authors and do not necessarily reflect the position of UNESCO or Japan.

Подкаст «Медіуми» був записаний / створений «Детектором медіа» в межах проєкту у партнерстві з ЮНЕСКО та за підтримки Японії. Автори несуть відповідальність за вибір і подання фактів, наведених у цьому подкасті. Висловлені погляди належать винятково авторам і не обов’язково відображають позицію ЮНЕСКО чи Японії.

Як цифровий тоталітаризм впливає на наше життя, чому важливо навчитися бачити за заголовками глибший контекст і як маніпуляції формують наше сприйняття реальності? Про все це ведуча подкасту «Медіуми» Наталя Соколенко поговорила з Лідією Смолою, експерткою з комунікацій, докторкою політичних наук та професоркою КПІ імені Ігоря Сікорського.

А також про те, як розрізняти фейки й маніпуляції, протистояти інформаційним «гойдалкам» і захищати власну увагу. Чи можна довіряти інтуїції, коли йдеться про правдивість інформації та чому знання і професіоналізм нівелюються в сучасному суспільстві?

00:00 «Є певне нерозуміння поняття “медіаграмотність”»;

03:24 «Людина через відсутність культури взаємодії з інформацією все одно залишається переконаною, що “світ лайно”»;

04:34 «Маніпулювати можна будь-якою людиною»;

06:19 «Я певним чином використала алгоритми соціальних мереж»;

07:50 «Медіаграмотні люди розуміють, що можуть бути обдурені»;

09:37 «Україна — це країна заголовків. Люди не говорять далі заголовків»;

11:30 «Коли вас постійно розхитують, ви переходите від емоційного збудження до емоційної паніки»;

13:36 Що таке «чорна п’ятниця»;

15:02 «Правдива інформація може використовуватися як інструмент маніпуляції»;

16:50 «Медіа повинні відповідати за свої слова, а не просто збирати лайки»;

19:01 «Ми живемо у світі, де нівелювалися знання»;

19:47 «Головна мета роспропаганди — переконати, що правди взагалі не існує»;

21:40 «Якщо ви хочете впливати на своє життя — докладіть зусиль, щоб розуміти, як ви споживаєте інформацію».

The podcast "Mediums" was recorded by Detector Media as part of a project in partnership with UNESCO and with the support of Japan. The authors are responsible for the selection and presentation of the facts contained in this publication. The views expressed are solely those of the authors and do not necessarily reflect the position of UNESCO or Japan.

Подкаст «Медіуми» був записаний / створений «Детектором медіа» в межах проєкту у партнерстві з ЮНЕСКО та за підтримки Японії. Автори несуть відповідальність за вибір і подання фактів, наведених у цьому подкасті. Висловлені погляди належать винятково авторам і не обов’язково відображають позицію ЮНЕСКО чи Японії.

У Києві відбулася конференція «Стійкі разом: розвиток медіаграмотності в Україні», організована в межах Глобального тижня медіа- та інформаційної грамотності ЮНЕСКО, яка зібрала понад 200 учасників.

Чому навички медіаграмотності — критично важливі у сучасному світі? Як розвивати штучний інтелект як союзника, а не загрозу? І як залучити молодих блогерів до відповідального створення контенту? Про все це ведуча подкасту «Медіуми» Наталя Соколенко поговорила з Ольгою Кравченко, керівницею Національного проєкту з медіаграмотності «Фільтр». А також про нові кроки у впровадженні медіаграмотності в освітні програми та майбутні ініціативи, які сприятимуть розвитку критичного мислення в Україні.

00:00 «Протидія дезінформації, стратегічні комунікації та розвиток медіаграмотності — три взаємодоповнювальні компоненти, що не можуть існувати самостійно»;

04:58 «Ми всі зі смартфонами, кількість інформації, яку ми щодня отримуємо — неспівмірна з тим, що отримували наші предки»;

07:51 «Традиційні медіа втрачають довіру й дедалі більше впливу мають блогери, інфлюенсери»;

12:18 «Блогери мають аудиторію, а втрата аудиторії через кенселінг фактично означає втрату заробітку»;

14:18 «Штучний інтелект може стати союзником для кожного з нас»;

16:51 «Ми прагнемо, щоб тест із медіаграмотності став національною подією».

The podcast "Mediums" was recorded by Detector Media as part of a project in partnership with UNESCO and with the support of Japan. The authors are responsible for the selection and presentation of the facts contained in this publication. The views expressed are solely those of the authors and do not necessarily reflect the position of UNESCO or Japan.

Подкаст «Медіуми» був записаний / створений «Детектором медіа» в межах проєкту у партнерстві з ЮНЕСКО та за підтримки Японії. Автори несуть відповідальність за вибір і подання фактів, наведених у цьому подкасті. Висловлені погляди належать винятково авторам і не обов’язково відображають позицію ЮНЕСКО чи Японії.

Редакція видання «Тексти» провела дослідження «Карусель емоцій», яке розкриває рівень маніпуляцій у найпопулярніших телеграм-каналах, що читають українці.

Як навчають штучний інтелект виявляти маніпулятивні техніки? Чому багато телеграм-каналів обирають емоційний та агресивний стиль мовлення, а аудиторія охоче їх читає? І чи варто українцям довіряти всьому, що вони бачать у телеграмі? Про все це ведуча подкасту «Медіуми» Наталя Соколенко поговорила з Наталією Романишин, NLP-дослідницею видання «Тексти».

00:00 «Більшість інтернету — англомовна, українських матеріалів дуже мало. Через це ШІ-моделі мають обмежене уявлення про наш український контекст»;

03:18 «Ми “згодували” дані мовній моделі, щоб вона навчилася виявляти маніпуляції»;

04:55 «У нашій редакції більшість людей уміє програмувати, адже ми займаємося дата-журналістикою»;

06:13 «Люди в телеграмі переважно читають новинні агрегатори й блоги, а офіційні редакційні канали не читають»;

10:25 «Мова телеграму в більшості каналів значно відрізняється від мови інтернет-медіа. Вона більш різка, емоційна»;

12:43 «Люди схильні сприймати більш емоційний контент, ніж сухий і нейтральний»;

14:43 «“Труха” частіше маніпулює навантаженою емоційною мовою, щоб відвернути нашу увагу від чогось, що не хоче висвітлювати»;

19:29 «У проросійських телеграм-каналах рівень маніпулятивності складає від 70 до 100% — це дуже високий показник»;

21:32 «У деяких випадках використання емоційного забарвлення виправдане. Це відповідає реаліям війни»;

23:40 «Методи для маніпуляцій, ймовірно, можуть ставати складнішими. Це гра вдовгу»;

25:52 «Коли людям кажуть, що канал маніпулює або дезінформує, вони чують і далі читають, бо думають, що здатні самостійно це визначити».

На початку вересня Володимир Зеленський призначив своїм радником із питань комунікацій Дмитра Литвина — колишнього аналітика програми «Подробиці тижня» телеканалу «Інтер» і блогера «Лівого берега», одного зі своїх спічрайтерів від початку повномасштабної війни. Вже за місяць після призначення Литвин «Українська правда» заявила про системний тиск на видання з боку Офісу президента, і зокрема, звинуватила саме Литвина в тому, що він цей тиск здійснює. І це не єдина заява з боку медіа про тиск з боку ОП, тож проблема має очевидно системний характер. Сам Дмитро Литвин каже, що звинувачення «УП» неконкретні й він не розуміє претензій із боку видання.

Ведучі подкасту «Медіуми» Вадим Міський і Наталія Соколенко поговорили з Дмитром Литвином про те, чи існує в нього конфлікт з «Українською правдою», про те, які функції мають різні учасники комунікаційної команди Офісу Президента, як координується робота ОП з ключовими медіа, яким буде перший пункт внутрішнього Плану перемоги , про темники в «Укрінформі» та аудиторію телеграм-каналів.

00:00 Хто займається комунікаціями в Офісі Президента;

07:17 «Я сподіваюся, вдасться організувати окремий формат спілкування Президента з Суспільним»;

08:12 «Якщо мета — поспілкуватися з суспільством, треба дивитися, які є групи аудиторій і як їх краще досягти»;

12:43 «Мені не подобається приниження марафону, типу, що це “штучна історія”»;

14:08 «Марафон — інструмент воєнного часу, який має працювати протягом воєнного часу»;

19:45 «Я думаю, в телемарафоні наявність різних думок забезпечена»;

22:18 «Якщо вам потрібно запросити 20–30 осіб, ви вже змушені обирати, які медіа будуть присутні, а які — ні»;

26:55 «Телеграм-каналами — це окрема історія, і було помилкою змішувати їх із професійними журналістами і з фаховими медіа»;

28:17 «Анонімність телеграму — це проблема»;

32:00 «Просто сказати, що ми маємо закрити, піти, відключити телеграм — цього недостатньо»;

33:13 «Часто є несприйняття державних інституцій, тому що не вистачає реагування, комунікації, іноді просто розмови»;

34:45 «Президент доручив розробляти План внутрішніх дій, який може посилити Україну внутрішньо»;

40:09 «Через два тижні ми можемо очікувати на перший драфт документа»;

45:07 «Рішення ухвалюються завжди невеликим колом людей, бо людей-лідерів не так багато»;

47:18 «Було би всім непогано, якби в “Укрінформа“ зростала аудиторія»;

48:21 «Президент об'єктивно став головним медіа країни»;

49:59 «Я втомився пояснювати, що мені нецікаво, чим займається “Українська правда”»;

54:58 «До мене особисто “Українська правда” ніколи не зверталася»;

59:00 «Буває, що треба тиснути не для того, щоби медіа поставили запитання, а для того, щоб якась посадова особа все ж таки поспілкувалась з медіа».

«Тонкощі перекладу» — новий подкаст, створений з метою розкрити особливості та виклики, пов’язані з адаптацією українського контексту для міжнародної аудиторії. Ведуча подкасту Зоя Красовська аналізує тонкощі міжкультурної комунікації та ділиться досвідом долання не лише мовних бар’єрів, але й перекладу культурних кодів.

У випуску ведучі подкасту «Медіуми» Наталя Соколенко та Вадим Міський поговорили із Зоєю Красовською, аналітикинею медіа, авторкою подкасту «Тонкощі перекладу» про те, чому емоційна комунікація, яка працювала на початку повномасштабного вторгнення, сьогодні потребує аналітичного підходу, чи можливо перекласти українські реалії для міжнародної аудиторії, як працювати з іноземними медіа та доносити правдиві повідомлення про Україну. А також про те, як інколи звичайні слова стають складними для пояснення іноземцям і як глобальна аудиторія сприймає Україну через призму стереотипів і медіа.

00:00 «Говорячи з людьми, які далеко від нашого контексту, треба підбирати спеціальні слова, підбирати ключі-повідомлення»;

03:27 «Я хочу, щоб ми ділилися не тільки успіхами, а й уроками, які треба засвоїти, що не треба повторювати»;

07:00 «Раніше Україну сприймали як troublemaker — країна, що постійно асоціюється зі скандалами»;

09:21 «У перші місяці повномасштабного вторгнення достатньо було емоцій, зараз — цього недостатньо»;

11:56 «Коли ти бачиш відверту брехню, яку мовчки сприймають, ти не розумієш — чи це з тобою щось не так, чи зі світом щось не так»;

13:40 «Ми не можемо перекричати росіян дипломатично . Нам треба діяти іншими методами»;

15:10 «Українців не треба вчити, як жити. Треба дослухатися до них»;

16:36 «Німці дуже боялися, що їхня зброя буде вбивати росіян»;

18:50 «Для того, щоб бути цікавими світові — треба цікавитися, що відбувається у світі».

«Мертвий інтернет» — теорія змови, яка стверджує, що більшість контенту в мережі створюється та поширюється ботами, тобто несправжніми людьми. Ця концепція знаходить підтвердження в роботі одного ютуб-каналу, який називається «НАС. Інфо», де штучний інтелект, схоже, створює все — від самих інформаційних приводів і героїв до відеоряду та графічного оформлення.

Як відрізнити контент, створений штучним інтелектом, від правдивої інформації? Чому варто бути обережними з яскравими заголовками та невідомими джерелами? Які загрози несе використання технологій штучного інтелекту для політичних маніпуляцій і заробітку на дезінформації — про все це Вадим Міський поговорив з Іриною Семенютою, журналісткою інтернет-видання «MediaSapiens», у подкасті «Медіуми».

А також про маніпулятивні техніки, використання штучного інтелекту для створення емоційних заголовків і підроблених новин та чому контент, що виглядає як патріотичний, насправді наповнений фейками та дезінформацією, які можуть підривати довіру до українських інституцій і впливати на думки мільйонів людей.

00:00 «Створити таку кількість відео людині дуже важко. Зі штучним інтелектом це значно легше»;

04:05 «ШІ вигадує новини про те, що “Залужного вбив його син”. Хоча у Залужного дві доньки»;

07:03 «Контент виглядає проукраїнським за настроями, але за змістом — це ті ж фейки й вкиди»;

11:22 «Усе вказує на можливу мережу каналів, які керуються однією групою людей із єдиною метою»;

15:43 «Через велику кількість дезінформації довіра до всіх медіа, навіть якісних, може знижуватися»;

17:06 «Раджу обирати контент, де можна побачити живу людину».

Центр спільних дій — аналітичний центр, що спеціалізується на аналізі державних й місцевих політик, впроваджує інструменти залучення громадян до прийняття рішень і просуває демократичні зміни. 

Чи знає українське суспільство, що таке аналітичні центри і яку роль вони відіграють у формуванні політичних рішень? Чому політичні партії на Заході мають власні аналітичні структури, а в Україні — це радше виняток, ніж правило? І як змінюється сприйняття незалежних експертів після довготривалого впливу медведчуківської пропаганди на українські медіа? Про все це ведучі подкасту «Медіуми» Наталя Соколенко та Вадим Міський поговорили з Марією Левоновою, виконавчою директоркою Центру спільних дій.

00:00 «Чи розуміють українці, що таке аналітичний центр і які до нього треба ставити вимоги, очікування — я не певна»;

02:40 «Факт того, що ми не отримуємо гроші від українського уряду дозволяє нам стверджувати, що ми не працюємо на конкретну партію»;

04:58 «Слід, щоб політичні партії почали формувати свої аналітичні центри»;

08:28 «Нам доводиться працювати з політичними партіями саме через медіа»;

12:55 «Ми хотіли допомогти суспільству зрозуміти, де зерно, а де полова»;

15:50 «Наш подкаст “Ок, і шо?” — це спрощений формат із додатковою інформацією для молоді»;

19:10 «Або ти контролюєш інформацію, яка виходить від тебе або це зробить штучний інтелект»;

21:27 «Ніхто не замінив аналітика, який сидить за столом зі стосом паперу».

У доповіді Всесвітнього економічного форуму йдеться, що за нинішніх темпів прогресу знадобиться 134 роки, щоб досягти повного гендерного паритету — тобто через п’ять поколінь. Що відбувається з гендерною рівністю в українських медіа, як російська пропаганда використовує сексизм і мізогінію для підриву професійної діяльності жінок-журналісток, чи стали ми ближчими до гендерного паритету та чи готові українські політики та медіа змінювати свою риторику щодо жінок — про все це ведучі подкасту «Медіуми» Наталя Соколенко та Вадим Міський поговорили з Лізою Кузьменко, головою ГО «Жінки в медіа», членкинею Комісії з журналістської етики.

А також про те, як реагувати на сексизм у побуті, чому важливо не замовчувати такі випадки, що робити, якщо ви стали свідком або жертвою сексистських висловлювань, прогрес у гендерній рівності в Україні з 2012 року та наскільки важливими є мова і фемінітиви в контексті гендерної рівності.

00:00 «Сексизм — це усвідомлене, зневажливе відношення до жінок, начебто вони менш повноцінні за чоловіків»;

03:39 «Ми бачимо, як від прописаного законодавства ми переходимо до рівності в реальному житті»;

05:22 «Надзвичайно важливо, якою мовою ми говоримо, наскільки коректну термінологію ми вживаємо»;

07:12 «П’ять років тому були видання, які зараз входять у “Білий список”, які навідріз відмовлялися вживати фемінітиви»;

07:55 «Якщо ви в колективі помічаєте сексизм, важливо його зупинити»;

09:35 «Жінка-берегиня — це архаїчні, застарілі уявлення про жінок в українському суспільстві»;

13:28 «Головна мета гендерної дезінформації Росії — змусити українських журналісток замовчати»;

17:45 «Від часів Януковича багато чого змінилося, базові поняття про гендерну рівність, про сексизм дійшли до різних споживачів»;

19:30 «Економічний форум у Давосі говорить про те, що нам потрібно 134 роки, щоб досягти гендерної рівності».

Документальна кінострічка «Яремчук. Незрівнянний світ краси» в кінотеатрах отримала касові збори, що в кілька разів перевищили витрати на виробництво фільму. Що стало каталізатором нового спалаху популярності співака? Як українська музика пережила радянську цензуру та чому молоде покоління сьогодні відкриває для себе спадщину, про яку колись забули — про все це ведучі подкасту «Медіуми» Наталя Соколенко та Вадим Міський поговорили з Філом Пухарєвим, українським журналістом і музичним оглядачем.

А також про роль державних радіо- та телевізійних платформ у популяризації української музики, чому оцифрування архівів української поп-музики є ключем до збереження нашої культурної пам’яті та як виживати в радянському просторі, зберігаючи автентичність.

00:00 «Люди почали шукати альтернативу: що ж може бути круте українське»;

03:38 «В українській поп-музиці радянського періоду небагато дисидентства, на відміну від літератури»;

06:48 «На концертах доводилося виконувати не свої пісні»;

09:29 «Говорити, що “дядько перевзувся” або став проросійським співаком — не дуже коректно»;

10:51 «А чия Софія Ротару? Вона — радянська»;

13:44 «Навіть коли вони вже стали всесоюзними зірками, їх усе одно утискали»;

15:58 «Основним каналом розповсюдження музики було “Українське радіо”»;

24:14 «Усі асоціюють “Червону руту” з Софією Ротару, хоча початково це була версія “Смерічки”»;

29:50 «Українці продовжують існувати й українцям потрібна українська музика, український контент, українці слухатимуть Яремчука».

Digital Markets Act (DMA) та Digital Services Act (DSA) — регламенти, що вже трансформують цифрову екосистему ЄС і мають потенціал вплинути на майбутнє українського ринку, особливо з огляду на євроінтеграційні процеси України.

Які новації запроваджують ці акти, яким чином вони обмежують діяльність великих технологічних компаній-ґейткіперів, чому важливо вже зараз обговорювати імплементацію цих актів в Україні - про все це ведучі подкасту «Медіуми» Наталя Соколенко та Вадим Міський поговорили з Крістіною Гаврилюк, керівницею експертної групи з розвитку цифрової економіки Директорату цифрової економіки Міністерства цифрової трансформації України. А також про те, чи потрапить телеграм під європейське регулювання, підготовку українського регуляторного законопроєкту та «механізму примусу» щодо онлайн-платформ.

00:00 «DMA регулює роботу світових технологічних гігантів. Серед українських компаній таких немає»;

05:43 «Виникнення техгігантів як Apple, Meta, Alphabet сприяло роздумам про необхідність впровадження регулювання»;

09:00 «Ми не можемо гарантувати, що компанії будуть думати про український ринок»;

10:47 «Євросоюз станом на зараз зосереджений на впровадженні регламентів на локальному рівні»;

12:19 «У нас немає часу чекати, поки ми отримаємо вказівок з ЄС»;

15:37 «Ми віддали наш законопроєкт на аналіз європейським експертам»;

16:20 Digital Services Act: 4 рівня постачальників послуг;

21:50 «Зараз війна, у нас немає величезних ресурсів для того, щоб створювати новий орган регуляції»;

23:35 «Telegram буде підпадати під регулювання, оскільки вони надають послуги»;

25:11 «Окрім красиво написаного законопроєкту, треба “механізму примусу”»;

26:42 «Оскільки ми впроваджуємо європейське регулювання, нам потрібні гарантії захисту».

В епоху стрімкого розвитку технологій питання впливу штучного інтелекту на журналістику стає дедалі актуальнішим. Чи варто журналістам побоюватися конкуренції зі сторони нейромереж? Або ж ШІ стане незамінним помічником, що полегшить створення контенту? Як сучасні медіа вже сьогодні використовують можливості штучного інтелекту та які зміни це приносить у роботу редакцій — про все це ведуча подкасту «Медіуми» Наталя Соколенко поговорила з Аліною Елєвтєровою, експерткою з цифрової безпеки ГО «Інтерньюз-Україна». 

А також про світові тенденції регулювання ШІ та перші кроки України в цьому напрямку, як використання ШІ може автоматизувати рутинні процеси та чи варто позначати контент, створений нейромережею?

00:00 Чи може ШІ витіснити журналістику як професію?

03:14 «Хотілося б бути в ідеальному світі, де нейромережі не будуть замінювати людей, а допомагати їм»;

06:45 «Чим бідніша людина, тим більше часу вона проводить в соцмережах»;

08:02 Рерайт, SEO-оптимізація, генерація ілюстративних матеріалів: для чого і як можна використовувати ШІ журналістам?

12:12 «Використання нейромереж створює виклики, до яких ніхто не був готовий»;

14:13 Як верифікувати інформацію в умовах засилля згенерованого ШІ контенту?

16:06 «Вороги використовують ШІ як зброю. Як і будь-який елемент прогресу».

Чому попри численні спроби запровадити late night show на українському телебаченні успіху досягти не вдалося? Чи є у нас шанси побачити справжнє українське late night show у майбутньому? Про все це ведучі подкасту «Медіуми» Наталя Соколенко та Вадим Міський поговорили з Катериною Городничою, журналісткою медіатаблоїда «Антоніна». А також про невдалі спроби запустити популярний на заході телеформат late night show, помилки продюсерів у виборів ведучих і початок занепаду формату у світі через посилення конкуренції між телебаченням і стримінговими платформами.

00:00 «Гостями на американських late night show були й президенти США»;

04:28 «В Україні раніше запускали подібні шоу, але вони були більш аналітичними, аніж веселими»;

06:04 «У нас велика проблема з політиками, зірками, акторами, музикантами, які не здатні до самоіронії»;

08:51 «Виробництво late night show можливо лише з рекламодавцями на телебаченні, реклама на YouTube таких грошей не дасть»;

11:50 «Стримінгові платформи рано чи пізно викуплять популярні late night show»;

13:45 «Євген Янович — сором’язливий як на ведучого late night show»;

15:47 «Олена Кравець не здатна імпровізувати»;

18:28 «Сергій Притула був ідеальним кандидатом для цього формату»;

20:05 «Андрій Данилко справляє враження втомленої людини. Тут потрібен кураж, щоб імпровізувати та вести подібне шоу».

У 2015 році в Україні зародився комедійний проєкт — «Підпільний стендап». Проєкт набув популярності після початку повномасштабної війни, коли учасники зробили вибір на користь української, відмовившись від російської. Це стало культурним і суспільним поворотом для українського гумору.

Наскільки складним був цей перехід? Якою була реакція аудиторії на українізацію? Чи можливо жартувати так, щоб це було зрозуміло українцям, зважаючи на реалії війни? Про все це ведучі подкасту «Медіуми» Наталя Соколенко та Вадим Міський поговорили зі Святославом Загайкевичем, артистом українського стендапу, засновником проєкту «Підпільний стендап». А також про нову соціальну місію, яку вони відчули під час важких часів, як війна вплинула на творчий процес, як змінилися теми й гумор, що стендап-коміки порушують у своїх виступах.

00:00 «Коли почалося повномасштабне вторгнення, не було домовленостей щодо переходу на українську. Це відбулося само собою»;

03:31 «Українці відмовилися від російського контенту, перестали дивитися “ЧБД”»;

04:53 «Ми транслюємо свідомість»;

06:30 «Війна стала частиною нашого життя, цю тему неможливо оминути»;

08:25 «Коли ти хочеш показати недолугого персонажа, ти показуєш його російською. Раніше було навпаки»;

10:44 «На телебаченні багато рамок, а стендап — волелюбний жанр»;

13:04 «Комік — це про правду і про трушність»;

14:40 «Коли отримуєш відгуки: “дякую, що тримаєте мою кукуху”, — відчуваєш свою відповідальність, що ти допомагаєш людям упоратися з важкими часами».

Російська пропаганда використовує комп'ютерні ігри як інструмент для просування своїх наративів, виправдання агресії проти України та формування імперського світогляду серед молодої аудиторії. Пропагандистські наративи проникають у комп'ютерні ігри різного рівня популярності, починаючи ще з ранніх збройних інтервенцій путінського режиму. 

Чи мають ці ігри популярність у світі, як російська влада використовує компʼютерні ігри для просування своїх наративів та впливає на молодь — про це ведуча подкасту «Медіуми» Наталя Соколенко поговорила з Андрієм Пилипенком, аналітиком ГО «Детектор медіа». А також про те, наскільки серйозним є виклик з боку Росії і як можна протидіяти такій пропаганді. Випуск виходить у рамках спецсезону «Відсіч дезінформації».

00:00 «Тренд останніх 5-7 років — ринок відеоігор щороку зростає»;

04:10 «Покоління геймерів, які почали грати ще в 90-х — виросло, у них вже є свої діти, які теж грають в ігри»;

06:10 «Російські чиновники хочуть не лише впливати на аудиторію, але і заробляти на цьому»;

08:43 «В Росії вийшла комп'ютерна гра під назвою, що прямо повторює тезу Мєдвєдєва»;

10:50 «Стосовно України і Росії була ситуація: якщо є локалізація, то лише російська»;

13:41 «У гру були закладені наративи, візуальні зображення, щоб образити українців»;

16:30 «Міжнародні компанії організували релокацію російських співробітників, наприклад, на Кіпр»;

20:08 «Очільник федерації кіберспорту Росії виступив з ініціативою створення кіберрот в складі Збройних сил Росії»;

22:18 «Завдяки роботі української геймерської спільноти, західні компанії вийшли з російського ринку»;

24:38 «В іграх використовується модель pay-to-win — заплати для того, щоб перемогти. У ЄС є боротьба на законодавчому полі з такими моделями».

Про можливості та обмеження європейських актів про цифрові послуги (DSA) та цифрові ринки (DMA) у регулюванні роботи великих платформ, як телеграм оминув європейське регулювання та які санкції передбачені за те, що платформи будуть ігнорувати встановлені вимоги — про це ведучі подкасту «Медіуми» Наталя Соколенко та Вадим Міський поговорили з Тетяною Авдєєвою, старшою юристкою Лабораторії цифрової безпеки. А також про те, з якими зіткнеться Україна при спробі адаптувати європейські регулювання у своє національне законодавство та що має робити Україна, поки вона перебуває на шляху до ЄС. Випуск виходить у рамках спецсезону «Відсіч дезінформації».

00:00 «DSA діє на території ЄС — це перший камінь спотикання»;

05:44 «Останній звіт телеграму позначав 42,8 мільйона користувачів, він заявляє, що трошки не дотягує до граничної суми»;

09:30 «Чи готові ми до блокування всіх платформ на території України через те, що вони не хочуть розкривати свою структуру власності»;

13:33 «Перше, що варто робити — розробляти окремий законопроєкт, який буде відповідати вимогам DSA»;

16:47 «Технічного механізму, що робити з платформами, які постійно, регулярно порушують вимоги DSA — немає»;

19:24 «Гіршою є ситуація, коли ми говоримо, що телеграм шкідливий, а своїм прикладом продовжуємо показувати, що сидіти там нормально»;

23:04 «Я би радила задуматися над розробкою політик, які заборонятимуть на всіх робочих пристроях використовувати телеграм».

Що спонукало групу журналістів із різних медіа стихійно створити фактчекінгову організацію «StopFake», як проєкт став партнером соцмережі «Фейсбук» в Україні та чому не співпрацює з телеграмом — про це ведучі подкасту «Медіуми» Наталя Соколенко та Вадим Міський поговорили з Ольгою Юрковою, співзасновницею проєкту «StopFake». А також — про те, як архів організації допоможе притягнути російських пропагандистів до кримінальної відповідальності, використання ШІ у викритті фейків і пребанкінг як інформаційне щеплення від запланованих ворогами вкидів. Випуск виходить у рамках спецсезону «Відсіч дезінформації».

00:00 «Ми почали “StopFake”, коли російські війська без розпізнавальних знаків зайшли в Крим»;

05:00 «Я думала, що цей “StopFake” пропрацює три місяці, далі не буде потреби в цьому»;

07:11 «StopFake — незалежний фактчекінговий партнер Фейсбуку в Україні»;

09:45 «З телеграмом ми не співпрацюємо»;

10:27 «Ті, хто є аудиторією фейків — не шукають спростувань, вони шукають підтвердження»;

14:40 «Наш архів — це документування інформаційних злочинів російських пропагандистів»; 

16:37 «10 років ми займалися пребанкінгом в широкому сенсі»;

22:40 «Люди надсилають нам аудіо, відео, тексти з описом фейків, ми їх перевіряємо і через чат-бот відправляємо лінк на спростування»;

24:27 «Росія моніторить інформаційний простір і наш, і західних країн. Вони шукають больові точки, в які б’ють»;

32:00 «Моя мрія — щоб потреби в таких проєктах не було, щоб ми зосередилися на чомусь більш позитивному».

Наприкінці червня у Європейському Союзі погодили черговий пакет санкцій проти РФ, спрямований на обмеження російського впливу на Європу та захист інтересів України. Зокрема, заборонили приймати російське фінансування постачальникам медіапослуг, політичним партіям та фондам, неурядовим організаціям та аналітичним центрам. 

Про ефективність 14-го пакету санкцій, основні виклики, що стоять перед ЄС та чому санкції повністю не вирішать проблему, бо залишається доступ до інтернету — про це ведучі подкасту «Медіуми» Наталя Соколенко та Вадим Міський поговорили з Юлією Каздобіною, головою Української фундації безпекових студій та фахівчинею з питань інформаційної безпеки. А також — про відсутність заборони на фінансування культурних проєктів з боку Росії та чим Україна може поділитися з європейцями щодо боротьби з російською дезінформацією. Випуск виходить у рамках спецсезону «Відсіч дезінформації».

00:00 «Європа працює таким чином, щоб вона має бачити докази»;

06:54 «Заходи спрямовані спрямовані проти більш широкого коло осіб, які виступають провідниками російських інтересів у західних країнах»;

10:37 «Шанси на успіх є, але багато чого буде залежати від того, як ці санкції буде імплементовано»;

12:45 «Санкції зможуть зупинити агентів впливу, які знаходяться всередині країни. Але те, що зовні, через Інтернет, буде залишатися проблемою»;

16:44 «Якщо зазвичай санкції запроваджують саме за допомогою банків. То криптовалюта має зовсім інші механізми»;

21:55 «Ми ніколи не зможемо повністю прибрати російські наративи з європейського простору»;

21:41 «У європейців є переконаність у тому, що культура — “поза політикою”. Вони не розуміють, що Росія перетворює культуру на зброю»;

28:10 «Якщо ми хочемо карати наших громадян за якусь діяльність, це має робити суд — через правоохоронні органи, а не рішення РНБО»;

31:04 «Балтійські країни відрізняються від країн “старої Європи”. У них є досвід життя в Радянському Союзі».

Як підвищувати медіаграмотність старшого покоління, як медіаграмотність зміцнює національну ідентичність та чому навчати критичного мислення потрібно починати із дитячих садочків — про все це ведучі подкасту «Медіуми» Наталя Соколенко та Вадим Міський поговорили з Ольгою Кравченко, очільницею національного проєкту з медіаграмотності МКІП «Фільтр». А також про прямий звʼязок рівня корупції та рівня медіаграмотності, вакцинацію від дезінформації та інституалізацію медіаграмотності в Україні. Випуск виходить у рамках спецсезону «Відсіч дезінформації».

00:00 «Школа, університет, дитячий садок — це інституції, де мають сприяти тому, щоб дитина знаходила відповіді на свої питання»;

07:21 «Свідомі, дорослі громадяни, можуть стати місточком і допомогти старшим людям просунути свої навички медіаграмотності»;

14:50 «Засобом медіаграмотності ми маємо укріплювати свою національну ідентичність»;

21:10 «У 2021 році на державному рівні медіаграмотність була задекларована, був створений національний проєкт»;

25:42 «Усе дуже взаємопов'язано: рівень корупції, рівень медіаграмотності, рівень щастя, рівень добробуту»;

29:13 «Є ще проблеми із розумінням журналістських стандартів, штучного інтелекту».

Кирило Передерій, чотирнадцятирічний автор YouTube-каналу «Цікаво». Він сам себе називає наймолодшим журналістом в Україні. Навчається в школі в прифронтовому Покровську, а після уроків записує відеоінтерв’ю з політиками, дипломатами, мерами та відомими журналістами. Про те, як вмовляє знаменитостей на інтервʼю, про що хоче запитати Володимира Зеленського та чому обрав українську для свого YouTube-каналу — про все це ведучі подкасту «Медіуми» Наталя Соколенко та Вадим Міський поговорили з Кирилом Передрієм, ведучим YouTube-каналу «Цікаво».

00:00 «Як я можу писати про щось легке, коли ми маємо таку складну ситуацію в державі?»;

05:48 «Ти повинен дати зрозуміти, що питання не будуть «Добрий день, а що ви сьогодні їли зранку?»;

10:12 «Навіть не уявляю, що б я робив без соцмереж і інтернету»;

13:18 «Кожне інтерв'ю цікаве, але найцікавіше ще не відбулося»;

19:18 «Дві сфери, школа і журналістика, ділять мій графік 50 на 50»;

22:28 «Я хочу робити інтерв'ю з тими, з ким хочу, а не з ким тобі скажуть»;

23:51 «Це свідоме рішення адекватної людини — вести YouTube-канал українською».

Як медіа висвітлювали отримання Томосу, перипетії навколо ухвалення законопроєкту про заборону діяльності релігійних структур, як достукатися і підвищити рівень медіаграмотності вірян та фейки, які вкидає Росія — ведучі подкасту «Медіуми» Наталя Соколенко та Вадим Міський поговорили з Ярославою Міщенко — оглядачкою «Укрінформу» та менеджеркою проєкту «Україна православна». Випуск виходить у рамках спецсезону «Відсіч дезінформації».

00:00 «Коли ми йшли до Томосу — була неймовірна єдність, журналісти не брали грошей за висвітлення автокефальної кампанії»;

07:35 «Є дефіцит з кадрами у ПЦУ. Але це не означає, що добиратимуть священників з числа ухилянтів»;

13:25 «Завжди будуть 5-10% людей, які захочуть померти в Московському патріархаті»;

17:59 «У нас був серйозний десант, коли ми пояснили американцям про так зване «гонєніє»;

19:31 «Журналісти не здатні аж настільки змінити суспільну думку. Це сукупний досвід людей комунікації з УПЦ (МП)».

26 липня розпочнуться літні Олімпійські ігри, що пройдуть у Франції. Офіційним транслятором в Україні Ігор став Суспільний мовник. Транслювати Ігри будуть одразу три платформи: телеканал «Суспільне Спорт», місцеві телеканали Суспільного і сайт «Суспільне Спорт». Загалом платформи Суспільного покажуть приблизно 200 годин Олімпіади. Команда готується видавати шість різних потоків трансляцій для глядачів, які хочуть дивитися Олімпійські ігри. 

Про підготовку «Суспільного Спорт» до цьогорічних Олімпійських ігор — ведучі подкасту «Медіуми» Наталя Соколенко та Вадим Міський поговорили з Олексієм Мандзієм, шеф-редактором «Суспільного Спорт» та керівником спортивного мовлення НСТУ. А також про запуск нового телеканалу під час широкомасштабного вторгнення, концепцію розвитку спортивного напрямку, підтримку українського спорту та розвиток жінок у спорті.

00:00 «Ми вирішили, що пора дати аудиторії окремий спортивний напрямок, бо спортсмени — амбасадори України за кордоном»;

05:22 «Ми не футбольний канал, ми не баскетбольний канал. Ми намагаємось дати якомога ширшу контентну пропозицію»;

09:22 «Ми на стадії перемовин, щоб транслювати Чемпіонати України з легкої атлетики»;

13:09 «Ми можемо запропонувати шість різних подій глядачам, які хочуть дивитися Олімпійські ігри»;

17:14 «Одна з наших цілей — зробити спорт доступним для українців»;

23:03 «Під час блекаутів, коли був Чемпіонат світу, на радіо можна було слухати трансляцію. Була велика аудиторія, яка це слухала».

Цьогоріч виповнилося 15 роĸів журналістсьĸому ĸонĸурсу «Честь професії» — українському Пулітцеру, який не розгубив репутацію ні під час Революцій Гідності, ні під час великої війни. Про секрети успіху конкурсу та його адаптацію до війни ведучі подкасту «Медіуми» Наталя Соколенко та Вадим Міський поговорили з Тетяною Лебедєвою, українською медіаексперткою та почесною головою Національної асоціації медіа. А також про нові методи роботи Комісії з журналістської етики, членкинею якої є гостя подкасту, про поділ на якісну й неякісну журналістику на противагу загальнонаціональній та регіональній журнілістиці, і про зміну журналістської генерації.

00:00 «15 роĸів тому, виниĸла ідея зробити ĸонĸурс, яĸий би відрізнявся від замовних ĸонĸурсів»;

10:46 «Війна підсвітила, хто справжній, хто відчуває свою місію, свою відповідальність, а хто просто заĸрився, бо немає реĸлами»;

18:19 «Студенти з журналістсьĸих шĸіл, з шĸільної лави йдуть працювати в “поля”»;

21:00 «Не нашĸодь» — це девіз, яĸий має бути над робочим столом будь-яĸого журналіста;

34:02 «Нещодавно КЖЕ провела вдалу медіацію між ТРК “Київ” і Центром протидії дезінформації».

Наприкінці травня в рамках марафону «Єдині новини #UАразом» Перший канал Суспільного почав вести окреме мовлення.

Про ставлення до цього рішення, відсутність російськомовних спікерів і «хороших русскіх» у блоці Суспільного та присутність життя з усіх регіонів, загрозу російської пропаганди — про це ведучі подкасту «Медіуми» Наталя Соколенко та Вадим Міський поговорили з Романом Колядою, українським журналістом, теле- та радіоведучим. А також про «Українське радіо» та 100 років спільної присутності, його аудиторію, недовіру Романа до подкастів і неймовірні історії, що відбуваються в прямому ефірі.

00:00 «Ми продовжуємо єдину державницьку інформаційну політику, яка спрямована на єдність, фейкоборчість, мінімізацію впливу ворожих ІПСО»;

04:16 «Сюжети, які роблять регіональні хаби Суспільного, дають абсолютно кайфушний зріз життя»;

08:11 «Я з собою домовився, що загинув ще 25 лютого. Сказав: давай, чувак, як самурай»;

10:48 «Ми, медіа, яке представляє суспільство і державу, не вживаємо російську мову»;

18:26 «Ти ніколи не знаєш, який потік отрути потече з російських медіа»;

20:27 «Навіть у наймахровіші радянські часи “Українське радіо” залишалося українським. Ми зберегли оцю дулю в кишені»;

25:33 «Найчастіше паперові листи пишуть люди старшого віку, і я розумію, що ми чи не останні їхні співрозмовники в житті»;

32:48 «У нас є дуже круті люди. Про них розповідати — це задоволення».

Редакція «Текстів» дослідила, як ШІ допомагає пропагандистам масштабувати роботу в мережі «TikTok». Журналісти виявили TikTok-ферму з 300 каналів, які після автоматизованої обробки видавали чужий YouTube-контент за власний і водночас поширювали російську пропаганду. 

Які інструменти потрібні для виявлення таких ферм, чого слід вимагати від TikTok щодо модерації контенту, аби істотно зменшити можливості для роботи пропагандистів на платформі — про це ведучі подкасту «Медіуми» Наталя Соколенко та Вадим Міський поговорили з Юлією Дукач, керівницею відділу досліджень дезінформації у виданні Texty.org.ua. Випуск виходить у рамках спецсезону «Відсіч дезінформації».

00:00 «Мережа «TikTok» — це сіра зона. Ще нещодавно не співпрацювала з українським урядом, але цієї весни почалась активізація співпраці»;

05:30 «Штучний інтелект — це не негативна річ. Це не зброя проти демократії»;

08:08 «Коли США почали погрожувати заборонити TikTok, платформа почала співпрацювати з Україною»;

10:10 «ТіkТоk зробив перший крок в напрямку покращення політик модерації на своїй платформі»;

16:14 «Хтось узяв найпопулярніші канали в YouTube, у яких немає TikTok і переніс їх в туди, щоб заробляти чи поширювати дезінформацію»;

17:22 «Це маленьке розслідування розставило дуже багато червоних прапорців стосовно недоліків алгоритмів модерації в TikTok».

Центр досліджень «Детектора медіа» разом з аналітиками британського «Центру інформаційної стійкості» (Centre for Information Resilience) провели дослідження «Медіаландшафт на тимчасово окупованих територіях України», в рамках якого дослідили різні аспекти медійного ландшафту тимчасово окупованих територій України — частин Запоріжжя, Донеччини, Луганщини, Херсонщини та Криму.

Про медійний ландшафт, хто працює і координує роботу пропагандистських медіа, за якими моделями Росія встановлювала медіаконтроль на тимчасово окупованих територіях, а також про роботу «фабрики тролів» і телеграм-каналів медіаімперії Пригожина — про це автор подкасту «Медіуми» Вадим Міський поговорив з Лесею Бідочко, заступницею керівниці Центру досліджень «Детектора медіа», та Юлією Пархоменко, дослідницею британського «Центру інформаційної стійкості». Випуск виходить у рамках спецсезону «Відсіч дезінформації».

00:00 «Медійний ландшафт на ТОТ є централізованим і підпорядкованим російській владній вертикалі»;

05:43 «Населення окупованих територій було ідентифіковано як “донбаський народ”»;

08:05 «У них був величезний дефіцит кадрів на тимчасово окупованих територіях. Вони займалися рекрутингом молоді»;

14:30 «Територія ще навіть не була окупована або російські війська ще були дуже далеко, але вони вже готували основу і створювали телеграм-канал»;

17:00 «Той факт, що Кирієнко активний на ТОТ, нас не дуже дивує, тому що Росія після анексії до них ставиться як до своїх»;

19:55 «Отруєння інформаційного середовища, навмисне дезінформування жителів ТОТ — це карно»;

25:53 «Якщо інші дослідники або журналісти хочуть заглибитись в якесь інше питання — це ідеальна база».

Громадська організація «CAT-UA» провела дослідження національного наративу, яке показало, що в нашій державі існує три бачення того, що таке Україна, на відміну від інших країн, де існує один вид оповіді про свою державу. Ведучі подкасту «Медіуми» Наталя Соколенко та Вадим Міський поговорили з Артемом Захарченком, керівником громадської організації «CAT-UA» про те, як проводилося дослідження, чому в Україні три наративи, чи є серед них проросійські та який наратив врешті стане домінантним. Випуск виходить у рамках спецсезону «Відсіч дезінформації».

00:00 «Національний наратив — це історія про те, що таке наша держава, нація»;

06:38 «Всі три наративи дуже зблизилися і сильно попатріотичнішали»;

10:06 «Ми нарахували 10 точок дотику у трьох наративів»;

14:54 «В 90-х роках, коли Кучма свою книжку писав, напевно було важливо підкреслити, що українці не є росіянами. Тепер це всім зрозуміло»;

19:44 «В росіян єдиний наратив — “русского міра”».

Про те, як відрізнити анонімні телеграм-канали від неанонімних, що загрожує людині, яка не хоче вчитися медіагігієни та чому не можна поширювати емоційні новини, що викликають гнів, злість чи розпач — про це ведучі подкасту «Медіуми» Наталя Соколенко та Вадим Міський поговорили з Альоною Романюк, редакторкою фактчекерського проєкту «НотаЄнота», викладачкою Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Також вона дала поради, як користувачі соцмереж можуть блокувати російські наративи та розповіла про навчальні проєкти для дітей і дорослих, які вчать розпізнавати фейки та виявляти джерела, що розповсюджують дезінформацію. Випуск виходить у рамках спецсезону «Відсіч дезінформації».

00:00 «Російська пропаганда використовує ті тріщини, які вже є в українському суспільстві»;

04:48 «Це хороша ідея — брати інформацію з видань з “Білого списку” медіа»;

07:23 «Я шукала персонажа, який буде кмітливий, такий, що докопається до суті, але не задрот. Єнот — це саме та вредина, яка нам потрібна»;

10:34 «Є шалений попит на медіапродукти, які будуть розвивати критичне мислення і медіагігієну серед школярів молодшого шкільного віку»;

14:35 «Брехня, повторена тисячу разів, не стає правдою, але у неї починають вірити як у правду»;

20:43 «Треба розуміти, що у нас дійсно є інформація, яку нам не кажуть — це туман війни»;

25:02 «Не поширюйте жодну емоційну інформацію, яка викликає гнів, злість, розпач. Зачекайте 2-3 години».

Рівень медіаграмотності ветеранів війни й решти людей, вміння різних груп українців розрізняти фейки, згенеровані штучним інтелектом, перевіряти джерела інформації та власників інформаційних ресурсів, а також результати дослідження про те, що попри війну й інші негаразди українці змогли підвищити рівень стійкості до дезінформації — про це ведучі подкасту «Медіуми» Наталя Соколенко та Вадим Міський поговорили з Галиною Петренко, директоркою громадської організації «Детектор медіа». Втім, за її словами, є і вразливі групи, які залишаються інформаційними невігласами. Опитування також виявило зацікавлення людей у подальшому існуванні Суспільного мовлення поряд із популярністю телеграм-каналів, зокрема, анонімних. Випуск виходить у рамках спецсезону «Відсіч дезінформації».

00:00 «За найсвіжішим опитуванням, 14% людей мають високий рівень медіаграмотності та 62% — вищий за середній»;

03:30 «Українське суспільство стає більш обізнаним у проблемах дезінформації, маніпуляцій, стає більш свідомим, що потрібно цього навчатися»;

05:55 «Штучний інтелект — це один із найбільших наших викликів і не тільки українського суспільства»;

09:18 «Телеграм у телефоні зчитує, ймовірно, всю твою інформацію»;

12:07 «Ветерани більш критичні та скептичні до телемарафону, ніж населення загалом. Вони менше дивляться телемарафон і менше йому довіряють».

Про ставлення до премії імені Георгія Ґонґадзе, завершення роботи на «Громадському радіо», роль Суспільного мовлення у збереженні державності та боротьбу із чатом GPT — про все це ведучі подкасту «Медіуми» Наталя Соколенко та Вадим Міський поговорили з Тетяною Трощинською, журналісткою, радіоведучою та продюсеркою «Нового відліку».

00:00 «Георгій Ґонґадзе — людина, яка змінила ландшафт українських медіа»;

05:20 «“Громадське радіо” — пташечка, яка летить. І я сподіваюся, що вона летітиме високо-високо»;

07:27 «Завдання програми було не в тому, щоб розказати, що “мобілізація зірвана, це біда-біда”»;

13:29 «Мені нічого не відомо про цензуру на Суспільному»;

17:44 «Суспільний мовник існує для того, щоб захищати інтереси суспільства, не працювати на політичні сили»;

21:18 «Я давня прихильниця партійного маркування медіа»;

23:49 «Перевірка інформації вимагає зусиль. Людська природа така, що ми еволюціонували не для того, щоб якісь зусилля до себе докладати»;

27:45 «Нашими діями, нашою пасивністю, нашим попкорном, який ми їмо перед “тєліком”, ми можемо непомітно дійти до авторитарної країни»;

31:15 «Для того, щоб поборотися з ChatGPT, треба для початку визначитися, що ви хочете: любити себе в журналістиці чи журналістику в собі».

Чи можуть імениті журналісти авторитетних західних видань помилятися? Чи варто републікувати новини й прогнози щодо війни з російських «ліберальних» джерел? Як діалог експертів і журналістів може допомогти обʼєктивніше висвітлювати воєнні події? Принцип «за що купив – за те продаю» для висвітлення війни не підходить, тому варто проводити ретельну перевірку будь-яких повідомлень, щоб дарма не сіяти панічні настрої у своїх матеріалах. Про це ведучі подкасту «Медіуми» Наталя Соколенко та Вадим Міський поговорили з Іваном Киричевським, експертом українського військового порталу Defense Express. А також про воєнну цензуру й українську «поліфонію» у висвітленні війни: з чим звірятися в таких умовах медійникам при підготовці матеріалів. Випуск виходить у рамках спецсезону «Відсіч дезінформації».

00:00 «Російські “ліберальні” медіа, які працюють за кордоном, навряд чи можуть бути в курсі планів генерального штабу Росії»;

07:27 «Варто уважно вчитуватися в бекграунд різних авторів західних публікацій, які наші медіа можуть переписувати»;

13:12 «Коли говорять, що росіяни сильні, нам треба не впадати в паніку, а винагороджувати наших воїнів»;

15:45 «Коли ми перебуваємо в повному стресі, ми до західних джерел ставимося, можливо, неадекватно».

Про те, як виникла ідея створити «Кордон.Медіа» з пріоритетом на соцмережі, причини відсутності Сумщини в загальнонаціональному медіаландшафті, а також чому співпраця з державою може коштувати для медіа певних зобов'язань — ведучі подкасту «Медіуми» Наталя Соколенко та Вадим Міський поговорили з Альоною Яциною, воєнною кореспонденткою та очільницею «Кордон.Медіа». А також обговорили особливу роль, яку має грати медіа у відновленні Сумщини, досвід роботи Альони всередині системи державних комунікацій та чи відчувають мешканці Сумщини розрив між тим, що відбувається і тим, що показують медіа.

00:00 «Після того, як ми перестали їздити на прикордоння, увага до нього приблизно зрівнялася до нуля»;

08:04 «Я була ідеальною пресофіцеркою»;

14:07 «Область знаходиться в паніці щодо чуток про те, що буде окупація. Офіційної комунікації трохи більше нуля»;

17:31 «Інформаційний простір не може містити вакууму»;

20:45 «Є витрати, які іноземні донори не фінансують, а ми без цього не можемо жити»;

23:50 «Кожна допомога від держави для медіа може коштувати, якщо не репутації, то якихось зобов'язань»;

26:09 «Ми говоримо про Сумщину на весь світ»;

28:02 «Іноземна аудиторія сприймає інформацію трохи не так, як сприймаємо ми».

Kharkiv Media Hub — комунікаційна платформа для брифінгів, пресконференцій, зустрічей, а також для коворкінгу та координації іноземних, українських журналістів і фіксерів, який з’явився у Харкові  навесні 2022 року. Очолила проєкт журналістка і співзасновниця nakipelo.ua Наталія Курдюкова. Медіахаб входить у мережу «Медіацентру Україна» разом із Київським та Львівським медіацентрами.

Про два роки роботи медіацентру, роботу з іноземними журналістами, безпеку медіапрацівників і найголовніші проблеми харківських медійників — ведучі подкасту «Медіуми» Наталя Соколенко та Вадим Міський поговорили з Наталією Курдюковою, керівницею Kharkiv Media Hub. Також обговорили доступ до інформації та фронту, роль медіа у відновленні України, оплату журналістської праці в регіоні та приголомшливу історію про начебто «журналістку Reuters», яка хотіла потрапити на кладовище ракет, проте виявилася ймовірною шпигункою.

00:00 «За два роки роботи крізь нас пройшло більш як 1200–1300 журналістських команд»;

08:28 «Журналісти, які приїжджають із професійних видань демократичних країн, не будуть робити піар Україні»;

11:10 «Приїхала журналістка, акредитована нібито як Reuters. Ми почали перевіряти...»;

14:00 «Журналістам необхідно турбуватися про умови своєї роботи»;

17:52 «Ми живемо в таких умовах, коли зайвий інтерес журналістів до деяких тем може бути сприйнятий суспільством як провокативний»;

20:30 «Треба підвищувати зарплати людям, які працюють у Харкові, щоб посади були більш привабливі».

Минулого року Наталія Іщенко у Загребі взяла участь у конференції «Когнітивна війна. Досвід Хорватії та України». Там хорватські та українські експерти порівнювали сербську пропаганду 1990-х під час війни Югославії-Сербії проти Хорватії та російську пропаганду з лютого 2014 року у війні РФ проти України. Експерти зійшлися на тому, що у двох агресорів, що діяли у різний час та на різних територіях, пропагандистські наративи однакові. 

Чому основне завдання держави — спростування фейків, які особливості інформполітики України були впроваджені після лютого 2022 р. А також порівняння не лише пропагандистських тез Сербії і Росії, а й того, як відбивалася від ворожої інформаційної атаки Хорватія та як протидіє російській пропаганді Україна — про це ведучі подкасту «Медіуми» Наталя Соколенко та Вадим Міський поговорили з Наталією Іщенко, журналісткою, редакторкою порталу «Балканський оглядач». Випуск виходить в рамках спецсезону «Відсіч дезінформації».

00:00 «Спростування фейків — завдання не журналістів й активістів, а держави»;

07:14 Хорватська версія історії про «розіп’ятого хлопчика»: «Коли сербські війська зайшли у Вуковар, то вони нібито виявили в початковій школі 40 убитих сербських дітей. І цю інформацію передала агенція»;

11:48 Хорватський випадок спростування фейків, який став переламним у війні: «Хорвати просто передавали інформацію з міста, яке опинилося в облозі, причому з акцентом на фото- і відеоматеріалах»;

17:43 «У 2014-му році ми організували фотовиставку “Донбас. Війна і мир” в Європарламенті. Нас змусили прибрати всі згадки про Росію»;

22:59 Особливості інформполітики України після лютого 2022 році: «Ми по всьому світу скакали з цим позитивом і креативом. Але на війні це не працює»;

25:46 Що робив уряд Хорватії: «Вони по всій вертикалі говорили, що відбувається на полі бою, намагалися залучати якомога більше іноземних журналістів, давали можливість їм працювати»;

33:10 Хорвати питають: «Чому ваше посольство не розповідає всюди про ці страшні історії, як киян обстрілювали ракетами?».

Про загрозу Telegram, невідповідність вимогам часу телемарафону «Єдині новини», чому Україна втрачає можливість говорити до всього світу, а також про зволікання з боку влади у побудові єдиної системи стратегічних комунікацій — про все це ведучі подкасту «Медіуми» Наталя Соколенко та Вадим Міський поговорили у новому випуску з Любов'ю Цибульською, експерткою зі стратегічних комунікацій та протидії гібридним загрозам. Випуск виходить в рамках спецсезону «Відсіч дезінформації».

00:00 «Ми так і не побудували систему стратегічних комунікацій»;

07:09 «Деякі з тих, хто запускав марафон, кажуть, що не думали, що це триватиме так довго»;

10:05 «Коли ми бачимо, що депутати дають коментарі телеграм-каналам, я розумію, чому вони це роблять — вони самі споживають інформацію звідти»;

12:20 «Хотілося би більшої співпраці влади з представниками громадянського суспільства, які адвокатують інтереси України за кордоном»;

19:06 «Ми великою мірою втратили можливість говорити до всього світу»;

22:50 «Росія дуже активно працює з різними медіа, особливо Глобального Півдня».

Подкаст “Медіуми” починає спецсезон “Відсіч дезінформації”. Поряд з нашими звичними випусками, де мова йде про історії, в які нас втягує медіаіндустрія, ми запрошуватимемо експерток та експертів з питань російської пропаганди та стратегічних комунікацій.

Як виникла ідея створити Kyiv StratCom Forum, чому суспільство потребувало дорослої розмови, яку нову реальність створюють соціальні мережі та чому телеграм – це загроза національній безпеці. А також про головні виклики в сфері інформаційної безпеки в Україні, стратегічні комунікації воєнного часу та заклик до обʼєднання. Про все це ведучі подкасту «Медіуми» Наталя Соколенко та Вадим Міський поговорили у новому випуску з Ігорем Соловʼєм, керівником Центру стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки. 

00:00 «До мене підійшли колеги з НАТО і казали: Розкажи, як вам вдається тримати інформаційну оборону?»;

07:03 «Росіяни воюють проти всього світу і те, що весь світ не прийшов на цю війну — неприємний дзвіночок»;

11:44 «Пора перейти від інформаційної оборони в інформаційний наступ»;

15:00 «Не може Україна нав'язати правила поведінки великій корпорації Meta чи TikTok, чи Telegram»;

17:50 «Більше 70% українців отримують інформацію з телеграм-каналів. Проблема не в телеграм-каналах, а в їхній анонімності»;

19:18 «Буданов сказав про те, що телеграм – це загроза національної безпеці. Крапка»;

24:00 «Росіяни будують цифрову інформаційну стіну, створюючи таке собі гетто»;

29:03 «Пропаганда на окупованих територіях з кожної праски»;

36:00 «Потрібно, щоб наші друзі і партнери зрозуміли, що в Росії немає медіа, вони закінчились 24 лютого»;

38:52 «Йде розкачування суспільства через різні теми: мобілізація, ситуація на фронті, ситуація з озброєнням».

З 19 по 26 квітня в Києві у кінотеатрі «Жовтень» відбудеться фестиваль квір-кіно «Sunny Bunny», що виріс з програми «Сонячний зайчик» на «Молодості», яка з’явилася в рамках фестивалю у 2001 році. Тепер це окремий фестиваль, основною програмою якого стане міжнародний конкурс повнометражного ігрового кіно, проте у позаконкурсній частині буде показано ігрове, документальне, короткометражне та класичне кіно.

Які історії з квір-тематики звучать в українському і світовому кінематографі, які складнощі в організації квір-кінофестивалю під час широкомасштабної війни, хто спонсорує подію і чи є серед партнерів держава, а також чи «на часі» взагалі квір-кінофестиваль в умовах війни. Про все це ведучі подкасту «Медіуми» Наталя Соколенко та Вадим Міський поговорили у новому випуску з Богданом Жуком, директором фестивалю «Sunny Bunny».

00:00 «Не на часі» — це найперше, що почуєш від багатьох людей»;

08:48 «Ми запрошуємо і чекаємо будь-кого, але така подія є насамперед подією для ЛҐБТКІА+ спільноти»;

13:15 «Є термін — постЛҐБТ-кіно, яким називають фільми, де тематика ЛҐБТК+ не проблематизується»;

19:33 «Абревіатура, яка більше поширена в Канаді і в США — це LGBTQ2S+»;

25:30 «У програмі для підлітків короткометражні фільми, які висвітлюють різні прояви квірності, різної ідентичності зрозумілою і доступною для дітей мовою»;

26:52 «Цього року в нас є державна підтримка. Тут приємно зауважити, що держава розуміє, що потрібно підтримувати таку тематику і такі події».

Як в одній мережі вдалося об’єднати журналістів локальних редакцій і експертів незалежних аналітичних центрів навколо теми відновлення України та чому роботу журналістів та аналітиків мережі підтримують західні партнери? Про все це ведучі подкасту «Медіуми» Наталя Соколенко та Вадим Міський поговорили у новому випуску з Анастасією Руденко, шеф-редакторкою онлайн-видання «Рубрика» та координаторкою медіамережі «Вікно відновлення». А ще — про особливості просування у мережі «Вікно відновлення», збільшення аудиторії, роботу над англомовною версією контенту, плани розширення географії і тематики.

00:00 «Це історія про те, як медіа розвиваються під час широкомасштабної війни і мережуються»;

08:10 «Ми для пересічного споживача створюємо сервіс — джерело інформації про відновлення з якісним контентом»;

09:35 «Питання психологічної стійкості, реінтеграції ветеранів у суспільство, повернення українців — це все теж питання відновлення»;

13:05 «Синдикація контенту — недооцінений інструмент, прецеденти цього є на західному медіаринку»;

15:28 «Ми маємо можливість роздати першу хвилю контент-підтримки — це 50 субгрантів регіональним медіа по 180 тисяч гривень»;

17:58 «Нашими критеріями для приєднання є незалежність, прозора структура власності і джерела фінансування»;

19:40 «Анонімний телеграм-канал не може взяти участь у мережі»;

21:22 «Ми відкриті для немедійних партнерів, в мережі вже 20 немедійних організацій»;

27:02 «Болючих питань і проблемних зон дуже багато»;

29:35 «Ми в комунікації з Міністерством відновлення»;

32:13 «Recovery Window мусить мати і англомовний напрямок»;

34:48 «Ми хочемо, щоб наші партнери робили офлайн-івенти у себе в громадах, певні спецпроєкти, стратегували про те, якими можуть бути колись окуповані громади».

Як створювати та популяризувати соціально-корисний контент для молоді, як розвиваються проєкти УніверCheck та КоледжCheck, про що їздять спілкуватися Сашко Педан та Василь Байдак до дітей у прифронтові громади, а також про співпрацю з Суспільним мовником — все це ведучі подкасту «Медіуми» Наталя Соколенко та Вадим Міський обговорили у новому випуску подкасту «Медіуми» з Оленою Левандовською, СЕО комунікаційного агентства pedan|buro та керівницею ГО «UMind».

00:00 «Два роки повномасштабної війни українських дітей бомблять зокрема і фейками»;

06:08 «Українологія в TikTok має по сто-двісті тисяч переглядів»;

09:34 «Ми їдемо туди, де до дітей ніхто фактично не приїжджає»: як працюють НеЛекції з мінної безпеки з Олександром Педаном та Василем Байдаком;

14:18 «У своїх медіакампаніях ми робили акцент на місцеві медіа»;

18:48 «Випуск УніверCheck про Приазовський технічний університет вийшов реквіємом»;

26:28 «12 блогерів погодилися на соціальній ініціативі прийти, витратити час і знятися» — як шукали юних блогерів для проєту «Колайдер»;

30:14 «Для мене важливо не працювати з тими блогерами, хто живе в своєму світі «рожевих єдинорогів».

Скільки людей в Україні слухають подкасти, які теми пропонують подкастери і що натомість шукають користувачі, як відбуватиметься цьогоріч премія «Слушно», на які закордонні ринки вже вийшла і планує вийти компанія MEGOGO та що дала сервісу співпраця із «Радіо Культура» — про все це ведучі подкасту «Медіуми» Наталя Соколенко та Вадим Міський говорять у новому випуску з Катериною Котвіцькою, менеджеркою MEGOGO Audio — найбільшого агрегатора подкастів в Україні. 

00:00 Загальна аудиторія слухачів аудіоконтенту на MEGOGO складає близько мільйона;

08:00 «Зараз 770 українських подкастів на МEGOGO»;

13:45 «Автори подкастів заповнюють свою самотність. Люди хочуть проговорення певних тем, їм бракує майданчиків, де вони це можуть робити»;

15:08 «Щороку вкрай мало випускають подкастів про спорт»;

23:07 «Кожного року і номінації, і правила присудження премії змінюються»;

29:08 «Є величезний виробник контенту і є величезний дистриб'ютор контенту. І це дві суперсили, які ми поєднали»;

32:35 «Узяли на себе сміливість розвивати сервіс на іноземних ринках».

Сергій Гнезділов у війську з 2019 року, куди пішов добровільно просто з університету, де вчився на журналіста. Зараз він командир підрозділу аеророзвідки і, окрім воєнних задач, з окопів встигає робити подкаст про армію без цензури і навіть фестиваль «ВиделкаFEST» на рідній Одещині — про все це ведучі подкасту «Медіуми» Наталя Соколенко та Вадим Міський говорять у новому випуску з Сергієм Гнезділовим, ведучим «++ подкасту» та військовослужбовцем 56-тої окремої мотопіхотної Маріупольської бригади.

00:00 «В мене є громадянський обов'язок, але водночас я не відчуваю, що це моє — бути військовим»;

07:50 «Суспільство, яке проживає в мирних містах, не розуміє, про що думає військовий»;

12:25 «Ми маємо абсолютно мілітаризувати повністю все наше суспільство»;

13:35 «Вся державна комунікація у нас полягає в тому, що все треба заборонити»;

17:20 «Державна пропаганда має будуватися виключно на правді»;

18:25 «Я з самого початку війни не був прихильником грифа “цілком таємно” щодо наших втрат»;

21:55 «Армія FM ніхто на фронті не слухає»;

25:42 «Буквально за півтора місяця ми підготували програму фестивалю ВиделкаFEST».

У ніч з 10 на 11 березня в Лос-Анджелесі пройшла 96-та церемонія нагородження кінопремії «Оскар». Уже вдруге на телеканалі «Суспільне Культура» відбулась ексклюзивна пряма трансляція церемонії, а коментувала цю подію наживо Лєна Чиченіна.

Як вона готувала свій сценарій для Оскарівської ночі, які недоліки попередніх трансляцій врахувала, чи вгадала імена переможців та що думає про роль Держкіно у розвитку українського кінематографу — про все це ведучі подкасту «Медіуми» Наталя Соколенко та Вадим Міський говорять у новому випуску з Лєною Чиченіною, кінокритикинею, артоглядачкою «Детектора медіа».

Ця розмова зі свіжими враженнями коментаторки оскарівської церемонії була записана безпосередньо у день її проведення.

00:00 Про проблеми минулих трансляцій Оскарівських церемоній: «Коментатори коментували постійно. На піснях, на репліках ведучого, а глядачам хотілося почути жарти»;

08:12 Що означає для України перемога на Оскарі;

15:30 Про трансляцію церемонії вручення Оскара в Україні у попередні роки: «Коментувати запрошували Альону Вінницьку, Анатолія Анатоліча, які в кіно не розуміються»;

17:30 Про підготовку до трансляції: «Мені треба за 25 секунд, поки Нолан шурує до сцени, сказати щось про нього вочевидь не дуже банальне»;

25:36 Про переможців: «Саме цього року якось особливо було передбачувано»;

36:00 Про державну підтримку кінематографії: «У нас досі немає стратегії розвитку кіно»;

46:52 Про запуск нового медіатаблоїда: «Це буде помста Антоніни!»

Ютуб-канал «Обличчя Незалежності» стартував у серпні 2021-го як документальний проєкт, сьогодні контент каналу спрямований на висвітлення політики національної пам’яті, розповідає про комуністичну окупацію України та про видатних українців у ХХ та ХХІ століттях.

Як заснувати й наповнювати авторський канал історичним контентом, про монетизацію в YouTube, заробіток на Patreon і фактори, що сприяють розширенню аудиторії, а також про реакцію жителів тимчасово окупованих територій і глядачів із країни-агресорки на наративи про історію спротиву радянській окупації — про це ведуча подкасту «Медіуми» Наталя Соколенко поговорила з Даркою Гірною, авторкою та ведучою ютуб-каналу «Обличчя Незалежності».

00:00 «Я розуміла, що це не буде популярний контент. Але я розуміла, що його треба зафіксувати»;

06:38 «У мене зараз 64 тисячі підписників, але в масштабах YouTube — це нічого»;

08:56 «Зараз я якось їду на історії з Patreon»;

14:40 «Є багато істориків, книг, інтерпретацій, але людина, яка була в тих жорнах історії, значно більше викликає довіри, вона говорить від першої особи»;

22:10 «Росія віджала всю інфраструктуру дипломатичних служб після розпаду СРСР, вони фактично все привласнили».

Після початку повномасштабного вторгнення Rakuten Viber припинив бізнес-операції у Росії, відкрив новий офіс в Україні та фіксує значне зростання вайберу на українському ринку. Як компанія у співпраці з медіаекспертами, офіційними медіа й органами влади бореться з розповсюдженням фейків, чому японський власник компанії Хіроші Мікітані так вірить в український ринок і допомагає народу й уряду України — про це ведуча подкасту «Медіуми» Наталя Соколенко поговорила з Галою Котовою, керівницею команди маркетингу Rakuten Viber в Україні.

00:00 «Rakuten в перекладі з японської — це оптимізм»;

04:40 «Viber встановлений на 98% смартфонів в Україні»;

10:20 «Команда “Блискавки” до початку широкомасштабного наступу вела різні канали, зараз канал виріс до декількох мільйонів без реклами»;

13:10 «На російському ринку було припинено бізнес-операції, щоб не отримувати там доходу і не сплачувати там податки»;

14:00 «Наша політика використання застосунку передбачає повну заборону терористичного, екстремістського, насильницького, сексуального контенту»;

19:00 «Досвід, який ми отримали в часи COVID-19, був дуже корисний нам зараз — під час повномасштабної війни»;

21:15 «Початок великої війни — це другий період нашого бурхливого зростання»;

22:55 «Ми бачимо величезний потенціал в українському ринку, саме тому ми нещодавно відкрили офіс в Києві».

Гейміфікація — новий формат взаємодії медіа з читачами за допомогою новинних ігор, що допомагає утримувати увагу та бути конкурентоспроможними на медіаринку. Сучасній журналістиці необхідна нова форма взаємодії з читачем для підтримання ефективності. Один із таких підходів перетворився вже на світову тенденцію — гейміфікацію новин.

Сутність полягає в тому, щоб додавати до медіаконтенту ігровий елемент, тим самим забезпечити кращу взаємодію читача та контенту. Про це ведучі подкасту «Медіуми» Наталя Соколенко та Вадим Міський говорять у новому випуску з Олександрою Гондюл, спеціалісткою з гейміфікації медіаконтенту та дослідницею ігрових технологій у висвітленні суспільно-важливих тем. Технологію виготовлення якісного гейміфікованого медіаконтенту вона викладає в Київському столичному університеті імені Бориса Грінченка.

Також учасники подкасту поговорять про універсальну формулу, за якою створюють гейміфікований контент, різницю понять «гейміфікація медіаконтенту» та «новинні ігри», оцінку успішності ігрофікації новин у New York Times та Washington Post і як утримувати увагу та робити так, щоб люди ставали «фанами». Олександра Гондюл зробила прогноз — коли українські медіа масово перейдуть на виготовлення гейміфікованого контенту на заміну текстовим, аудіо- та відеоматеріалам.

00:00 Медіа мають переймати інноваційні ігрові інструменти для того, аби привертати увагу споживачів, утримувати увагу на час, необхідний для передачі конкретних повідомлень, складної теми, проблеми, яку необхідно висвітлити;

05:32 «Є новинні ігри, а є гейміфікація в медіа. І тут важливо не плутати»;

08:15 New York Times зробив застосунок, у якому користувач стає суддею на бейсбольному матчі та намагається справедливо оцінити кидки гравців. Це хороший приклад створення спортивної культури серед читачів і глядачів;

11:15 «Контент іде за споживачем, відповідно, ми розуміємо, що у споживачів контенту видання Washington Post є проблема зі щурами»;

14:00 «Медіа мають використовувати різні гейміфіковані інструменти, щоб доносити складні теми, занурювати споживачів у ці теми в інтерактивному вигляді»;

14:25 «Коли створюються новинні якісні ігри, часто використовують модель PERMA — ​​це термін із психології» (модель, що об'єднує та демонструє основні елементи щастя та благополуччя — «ДМ»);

20:10 «Мені здається, що до гейміфікованих редакцій ми перейдемо не скоро»;

25:35 «В принципах створення ігор є кілька ключових елементів»;

27:35 «Аби втримувати увагу, і щоб люди ставали фанами тієї чи іншої гри — є піраміда геймдизайну».

У грудні 2023-го Симфонічний оркестр Українського радіо провів гастрольний тур країнами Бенілюксу. Звертаючись до музикантів після концертів у різних містах, глядачі неодноразово говорили, що вони довго пам’ятатимуть ці творчі зустрічі, пронизані великим натхненням.

Як музиканти проводять репетиції під час ракетних обстрілів, як добирають репертуар для європейських концертних залів, що український диригент мусить пояснювати європейським колегам про Зеленського і Путіна, а також як бореться із засиллям російських виконавців на концертних майданчиках у штаб-квартирі ООН, про що розпитують журналісти європейських телемовників та чим порадує Симфонічний оркестр Українського радіо рідну аудиторію у 2024 році — про все це ведучі подкасту «Медіуми» Наталя Соколенко та Вадим Міський говорять у новому випуску з Володимиром Шейком, народним артистом України, художнім керівником і головним диригентом Заслуженого академічного симфонічного оркестру Українського радіо.

00.00 «Наші музиканти збентежені таким прийомом у європейських залах»;

10:40 «У європейському турне граємо твір Юрія Шевченка “Ми є” — це ніби колискова для рідної країни, яка просинається і прокинеться в новому світлому майбутньому»;

17:48 Цього року Українському радіо — 100 років, Симфонічному оркестру — 95. Плануємо тур містами України;

21:35 «Концерти під егідою ООН у Женеві заповнюються рашистськими виконавцями — два роки великої війни»;

24:50 «Колективи радіо у світі вважаються оркестрами найвищого класу».

У грудні 2023 року Суспільне та Pedan buro запустили «Колайдер» — перший проєкт НСТУ для підліткової аудиторії на платформах YouTube і TikTok. Як цей проєкт планує перетворитися на цілу екосистему з виробництва українськомовного контенту для підлітків, як добирають ведучих для підліткової аудиторії, як конкурують і водночас співпрацюють із блогерами та на яких майданчиках знімають наукові батли, а також про власні проєкти: чому більше не буде «УніверCheck», про що розповідають у подкасті «Кажуть» і про перипетії з власним YouTube-каналом: як його викрали хакери, Google видалила весь контент за вісім років роботи і як український хакер допоміг усе це повернути.

Про все це ведучі подкасту «Медіуми» Наталя Соколенко та Вадим Міський говорять у новому випуску з Олександром Педаном, українським телеведучим, громадським діячем, співзасновником комунікаційної агенції Pedan buro та креативним продюсером ютуб-каналу «Колайдер».

00:00 «Дуже високий запит виявився зараз у суспільства на контент, народ не може жити тільки в телемарафоні, як виявилось»;

03:09 «Ми разом із Суспільним створили цілу екосистему корисного, цікавого україномовного контенту для підлітків — проєкт “Колайдер”»;

12:47 «Ми знімали проєкт у Музеї науки від Малої академії наук і в “Експериментаріумі”»;

13:35 «Ведуча “Кіберхати” — переможниця Всесвітньої олімпіади Genius, представниця Малої академії наук»;

17:55 «Ми не використовуємо ненормативну лексику. Ми точно те, що мама дозволить ставити своїм дітям»;

21:55 «Моя наступна мрія — створити прям екосистему україномовного контенту на ютубі для дітей і підлітків»;

30:09 «Більше не “УніверCheck”. У третьому сезоні ми будемо знайомити підлітків із профтехосвітою у “КоледжCheck”»;

46:55 «Ми з допомогою українського хакера повертали наш ютуб-канал, який вкрали»

51:44 «Подкаст “Кажуть” — це проєкт про те, що говорять у вас у дворі, у вашому вайбері, телеграмі».

У випуску голова Наглядової ради Світлана Остапа розповідає, що Суспільне мовлення має рівень довіри аудиторії у 86%, яка дивиться, слухає та читає новини Суспільного. У диджиталі сторінки Суспільного перетнули межу 10 млн підписок. Крім того, у 2023 році було запущено новий спортивний телеканал «Суспільне Спорт», нову радіостанцію «Радіоточка» й унікальну платформу архівних відео- й аудіофайлів «Суспільне Медіатека».

Також ведемо розмову про майбутнє марафону «Єдині новини» та міркуємо, чи міг би Суспільний мовник самостійно виробляти й транслювати новинний телемарафон. Насамкінець підбиваємо медійні підсумки 2023 року та дискутуємо про те, де українським медіа брати гроші, людей і як працювати на фронті.

Про все це ведучі подкасту «Медіуми» Наталя Соколенко та Вадим Міський говорять у новому випуску зі Світланою Остапою, головою Наглядової ради Національної суспільної телерадіокомпанії України та заступницею шеф-редакторки «Детектора медіа».

00:00 «Ми визначили, які філії Суспільного стануть регіональними хабами»;

05:35 «Влада вже зрозуміла, що ми не дамо втручатися в редакційну політику компанії, з цим пов’язане посилення державного мовлення»;

09:22 «Довіра до Суспільного значно зросла — понад 80%. Водночас довіра до телемарафону падає»;

13:20 «Я цікавилася у правління Суспільного, чи могла би компанія самостійно виготовляти телемарафон»;

20:05 «У онлайн-медіа десь 60% — це гроші від донорів і 40% — доходи від реклами. Є відомі медіа, які кажуть, що якщо ми не отримаємо в найближчі кілька тижнів грант, то можемо закритися»;

27:34 «Поки сприйматимуть журналістів як якихось дітей, яких треба захищати, які можуть розпатякати якісь військові таємниці, а не як людей, які виконують свою роботу, представників важливої професії — ситуація з допуском медіа на фронт не зміниться»;

34:00 «Суспільне набиратиме журналістів на нові інформаційні програми, плануємо також розвиток виробництва контенту для задоволення культурних та освітніх потреб».

9 грудня Верховна Рада призначила Ярослава Юрчишина очільником комітету з питань свободи слова замість нардепа від забороненої проросійської партії «Платформа за життя і мир» Нестора Шуфрича, якого підозрюють у держзраді.

Які подальша доля інформаційного марафону «Єдині новини», чи є перспективи спрощення умов роботи журналістів на війні та кращого розслідування справ перешкоджання професійній діяльності журналістів, а також про те, що робити з анонімними телеграм-каналами — чи достатньо розвивати медіаграмотність, чи держава має піти на жорстке регулювання — про це ведучі подкасту «Медіуми» Наталя Соколенко та Вадим Міський поговорили з Ярославом Юрчишиним, головою Комітету Верховної Ради України з питань свободи слова.

00:00 Як писати, щоб на публікацію звернули увагу народні депутати?

08:30 Про анонімні канали: «Держава може комунікувати з власниками мережі: або ви працюєте на підвищення верифікації, або ми будемо приймати необхідні рішення, як свого часу приймали рішення по “Однокласниках”, “ВКонтакті”»;

20:00 Що робити з марафоном: «Якщо ми не знайдемо механізм, як зробити єдиний марафон більш збалансованим, він себе вичерпає в межах одного року»;

25:00 Про доступ журналістів у приміщення Верховної Ради та трансляції засідань у прямому ефірі: «Незалежно від безпекової спроможності парламенту, ми маємо підвищувати рівень обізнаності людей про Верховну Раду»;

33:40 Про медіаграмотність: «Базові речі, як фінансова грамотність, медіаграмотність, основи охорони здоров’я, мають бути від садочка до університету, вшиті в загальні програми»;

36:30 Про допуск журналістів на фронт: «Ми точно будемо робити з усіма військовими комунікаційними командами зустрічі й пояснювати: друзі, треба спрощувати!».

24 лютого 2022 року редакторка колонок «УП» написала новину під диктовку заступника головреда: «Путін почав війну в Україні». Як редакція «Української правди» зустріла велику війну, чи отримують вказівки від власника Томаша Фіали, навіщо ще в травні 2022-го журналісти написали про конфлікт між Зеленським і Залужним. А також про прем'єри нових аудіовізуальних продуктів «УП», зміни в технології виробництва матеріалів і використання штучного інтелекту.

Про це ведучі подкасту «Медіуми» Наталя Соколенко та Вадим Міський поговорили з Євгеном Будерацьким, заступником головного редактора «Української правди».

00:00 «Будерацький, прокидайся. Почалось!»;

16:12 «Політика почала “їсти” нашу війну»;

20:30 «Не тільки воєнного кореспондента, а й воєнного редактора не було»;

28:30 «Нам сказали, що повернуть акредитацію, якщо напишете щось на кшталт “давайте жити дружно, ми більше так не будемо”»;

33:40 «Відео — це обов’язковий напрямок для медіа»;

38:00 «Наші вороги розганяють міфи, що ми належимо Соросу, Льовочкіну, Авакову, Фірташу, Григоришину. Але ця конструкція зламалася»;

49:00 «Автори, звісно, ходили до самого Татарова»;

54:00 «Штучний інтелект для новин ми не використовуємо, але в подкасті був один момент».

Цієї неділі, 26 листопада, в Палаці Нікайя у Ніцці (Франція) відбудеться фінал «Дитячого Євробачення — 2023». Україну на 21-му дитячому пісенному конкурсі представить дев’ятирічна Анастасія Димид із піснею «Квітка». Вона була наймолодшою учасницею Національного відбору, її перемога спричинила скандал і хвилі критики у соцмережах. Попри переживання, Анастасія разом із командою Суспільного готується до виступу. 

Як організатори Нацвідбору та юні учасники конкурсу готували свої виступи в умовах війни, знімали кліпи у підвалах і дякували захисникам за можливість співати на сцені — про це ведучі подкасту «Медіуми» Наталя Соколенко та Вадим Міський поговорили з Анною Тульєвою, ведучою Національного відбору на «Дитяче Євробачення — 2023».

01:35 Цього року нетипово у скандальну хвилю потрапило «Дитяче Євробачення»;

04:35 Я сама — простенька дівчинка з Житомирської області, яка пообіцяла своєму дідусю, що буду колись в «телеку»;

05:30 Мій шлях продовжився на Суспільному, тому що це — найщиріша та найчистіша телекомпанія;

06:30 Чому виник скандал на «Дитячому Євробаченні»?

09:40 Національний відбір на «Дитяче Євробачення» цього року став одним із найкращих;

11:43 Перші слова, які переможниця Анастасія Димид сказала зі сцени — «Дякую усім захисникам». Чи був патріотизм і україномовність умовою участі дітей у Нацвідборі?

15:40 Світлана Тарабарова написала пісні для дітей, які не мали своїх творів, не мали можливості їх записати;

16:20 Щоб приїхати на прослуховування, родина учасника конкурсу Артема Котенка просила окремі дозволи у військових, щоб їх відпустили раніше чи пізніше, бо на Сумщині була довша комендантська година;

16:40 Фіналістка конкурсу Поліна Бабій зараз навчається в Словаччині. Її пісня, як вона розповідала, про те, що ми всі маємо допомагати нашій країні;

17:40 Чому переможниці Анастасії Димид так відгукується тема війни?

21:23 Під час знімання влогів дітей ніхто не змушував говорити або не говорити щось про війну;

22:30 Як готують Анастасію до поїздки на фінал «Дитячого Євробачення» у Ніццу?

24:10 Анастасії Димид лише 9 років, вона дуже сильна дівчинка. Вона з усім впорається;

27:50 «Мені казково» — терапевтична пісня Світлани Тарабарової для Нацвідбору «Дитячого Євробачення».

Рівно 99 років тому, 16 листопада 1924 року, почалася історія радіо в Україні – вийшла в ефір перша передача «Українського радіо». А сьогодні саме велика війна повернула необхідність радіо, його стратегічне значення.

Як Українське радіо готувалося до вторгнення армії РФ, що було в радіоефірі у перші години широкомасштабної війни, як кореспонденти виходили в ефір із окупованого Херсона. А також про стрімке розширення аудиторії УР від початку широкомасштабного вторгнення та підготовку до 100-літнього Дня народження Українського радіо. 

Про це ведучі подкасту «Медіуми» Наталя Соколенко та Вадим Міський поговорили з Дмитром Хоркіним, членом правління Суспільного Мовлення, відповідального за радіо, телебачення та диджитал.

02:20 Як Українське радіо відреагувало на початок широкомасштабного вторгнення РФ?

03:10 За два місяці до повномасштабного вторгнення ми вже почали готуватися;

05:00 Я ніколи не думав, що у XXI столітті радіо набуде такої важливості і стратегічності;

06:10 У час, коли відбуваються бойові дії, немає електроенергії, відсутній зв'язок, мобільні оператори і телеканали — радіо мало змогу покривати ці території;

06:25 У новоокупованих територіях: передмісті Києва, Чернігівській області, на Херсонщині, в Маріуполі «Українське радіо» залишалося єдиним українським медіа;

07:15 Після 10-го жовтня 2022 року, коли був масований ракетний обстріл Києва та інших великих міст проявилась важливість радіо;

08:35 Багато людей вперше відкрили для себе радіо і закохалися, зрозуміли цю магію, бо підстрибнуло загалом споживання радіо і ця тенденція зростання залишається;

09:05 Радіоприймач на батарейках є невіддільною частиною тривожної валізки;

09:25 На другий день повномасштабної війни почався марафон «Єдині новини». Чи не пора вже його закривати?

13:45 У нас (в слоті Суспільного в марафоні «Єдині новини») є баланс думок, представленість усіх політичних сил, ми мовимо в рамках стандартів;

14:55 Із квітня 2022 року ми запустили телеканал «Суспільне. Культура» — поза марафонний;

15:25 В якомусь сенсі «Суспільне» є в хорошому сенсі бенефіціаром, тому що сприймається це передусім як і телеканал «Перший»;

17:00 У Херсоні, коли він був окупований, працювали кореспонденти Українського Радіо;

21:10 Ми потрібні аудиторії — скільком людям ми змогли допомогти, які були в окупації, які проривалися гуманітарними коридорами через нас;

23:00 Хто дає вказівки: Офіс Президента чи Дмитро Хоркін, чи якісь аноніми з телеграм-каналів вказують?

25:30 У Соловйова на величезних екранах твій портрет, ти — український Геббельс;

28:15 Радіодиктант — це слово №1 у запиті українського сегмента Google в день проведення;

30:27 Цього року Українському радіо виповнюється 99 років;

31:15 Ми один із найстарших радіомовників у світі. Ми в ефірі будемо розповідати про цю історію. Зараз готуємо книжку до сторіччя радіо;

32:00 Напевно, саме велика війна повернула цю необхідність радіо, його стратегічне значення.

16 жовтня на зустріч офрекорд із президентом Зеленським поряд із професійними, з прозорою власністю медіа були також запрошені представники анонімного телеграм-каналу «Труха».

Про це ведучий подкасту «Медіуми» Вадим Міський поговорив з Оксаною Романюк, директоркою Інституту масової інформації. У розмові вона порівняла відповідальність перед законом і суспільством авторів телеграм-каналів та професійних медіа. А також застерігла владну команду від будь-якої співпраці з анонімними телеграм-каналами. На її думку, така співпраця не лише шкодить репутації Офісу Президента, а й не дає жодної практичної користі для посилення впливу на суспільство: «Влада стала жертвою агресивного маркетингу телеграм-каналів. Це мильна бульбашка, за якою не стоїть реального впливу і реальної аудиторії». Вона наголошує, що такі канали свою аудиторію купують і їх вплив однозначно переоцінений.

02:46 На зустріч із Президентом України запросили адміністратора «Трухи» та інших телеграм-каналів — сумнівних, анонімних;

03:10 Ми не знаємо, хто за цими телеграм-каналами стоїть;

03:55 Телеграм-канали не відповідають за той контент, який вони продукують, вони жодним чином не регулюються;

04:50 ОП фактично прирівняв телеграм-канали до професійних журналістів, це дуже обурило журналістську спільноту;

05:15 У журналістів є місія — інформувати правдиво. В телеграм-каналі місія заробляти гроші;

06:00 Телеграм-канал «Труха» ловили на публікації фейків; 

06:30 Шеф-редакторка видання «Бабель» Катерина Коберник назвала таке рішення: «Солідаризація з помийкою і демонстрація абсолютної некомпетентності в питаннях медіа в ОП»; 

10:30 «МакДональдз» відхрестився від спроби використання бренду в промоції на телеграм-каналах;

10:50 Якщо влада розміщує рекламу між онлайн-казино і чернухою, то це стає частиною репутації влади;

13:10 У нас у всіх є право на отримання достовірної інформації і це право гарантоване нам Конституцією України;

19:00 Аби замовники користувалися роботами для вимірювання аудиторії телеграм-каналів, то вони б не користувалися цими майданчиками, тому що вплив там мінімальний насправді;

21:45 До нас також доходили чутки про співпрацю влади з «Ісландією».

Упродовж двох днів у п'ятизірковому комплексі Emily Resort, неподалік Львова, прокурори, колишні працівники правоохоронних органів, ДБР, податкової та депутати святкували пишне весілля Ростислава Ільницького та Роксолани Москви. Ця історія змусила «огризатися» речницю ДБР просто в ефірі єдиного телемарафону, а Олю Полякову записувати пояснення щодо її участі у гулянці. А також порушила огром питань про межі дозволеного в поведінці заможних українців під час широкомасштабної війни. До чого не призвела ця історія, то це до публічних вибачень і щедрих донатів на ЗСУ з отриманих на весіллі грошей і подарунків зі боку молодят і їхніх батьків.

Про це ведучі подкасту «Медіуми» Наталя Соколенко та Вадим Міський поговорили з очільником видання lviv.media Любомиром Ференсом і Мартою Когут, авторкою матеріалу про це пишне весілля.

02:40 З якою метою журналісти зайнялися історією про весілля?

03:55 Ми дійшли висновку, що це колишні держслужбовці;

04:20 Ми дзвонили й до нареченого, і до мами нареченої, але ніхто з нами на контакт не вийшов;

04:45 Молодята колись працювали в ДБР і в прокуратурі;

05:20 Батько нареченого до нас сам зателефонував, просив не публікувати цього матеріалу;

07:20 Ми всі одноголосно сказали: робимо та публікуємо;

08:20 Ви пробували рахувати бюджет цього дійства?

09:00 Який резонанс мала ця історія?

09:55 Багато військових записують відео з обуренням;

10:10 Історія потрапила у загальнодержавні видання, а чи всі львівські медіа написали про цю історію?

13:00 Часто в регіонах виходять класні історії, але їх просто не беруть, бо це регіональні сайти;

14:45 Що ви думаєте про те, що селебріті включилися в розкрутку історії, зокрема, Оля Полякова?

18:15 Ми сподіваємося, що це ще не кінець історії, ми тут чекаємо на деякі дані; 

18:30 Як до журналістів видання lviv.media ставляться тепер у Львові, що змінилося? 

У попередні роки Радіодиктант відбувався 9 листопада, а у 2023-му вперше відбудеться 27 жовтня. На цю дату в багатьох учнів, які зазвичай активно долучаються до написання просто у школах, будуть канікули, і це виклики, які намагаються подолати організатори події. Лишаються і виклики минулого року: широкомасштабне вторгнення з повітряними тривогами та можливими вимкненнями світла. Однак команда Українського радіо налаштована знову охопити величезну аудиторію як в Україні, так і по всьому світу. Як називатиметься текст цьогорічного диктанту, як вдається організаторам Радіодиктанту національної єдності щоразу робити з цієї акції найбільший флешмоб України, чому долучаються учні, студенти, попзірки, дипломати, депутати, міністри й навіть очільники уряду, в який спосіб вдається залучити до написання Радіодиктанту українців з усього світу, навіть в Антарктиді.

Про це ведучі подкасту «Медіуми» Наталя Соколенко та Вадим Міський поговорили з Юлією Шелудько, виконавчою продюсеркою Українського Радіо, координаторкою проєкту «Радіодиктант національної єдності».

01:20 Радіодиктант відбудеться 27 жовтня. Як сталося, що зміна церковного календаря призвела до зміни дати радіодиктанту?

03:20 Текст буде 100% красивий, цікавий, якісний;

03:40 Катерина Калитко вже розпочала писати текст.

04:05 Про що буде диктант?

04:40 Називатиметься текст Радіодиктанту «Дороги України»;

05:40 Радіодиктант — це вже традиція; Чи є акція актуальною в час війни?

06:25 Мова об'єднує людей, люди пишуть, вони в один момент, в один час, в різних точках нашої планети пишуть;

07:35 Треба відправляти текст листом на Українське радіо; 

08:00 Ми ще потім призи переможцям даємо;

08:20 Скільки людей дивиться та слухає Радіодиктант?

09:30 Інші радіостанції й теленовини, сайти — всі пишуть новину: сьогодні Радіодиктант національної єдності;

12:05 Як залучається закордонна аудиторія, вони теж присилають свої листи з-за кордону?

13:15 Радіодиктант об'єднує тих, хто не об'єднується іншими способами;

13:40 Що треба зробити, аби стати переможцем? 

15:10 Христина Гоянюк зі Львова перемогла вже 10 разів;

15:30 Українське радіо в Одесі розповіло про учасницю, яка теж писала всі радіодиктанти;

18:20 Фотографії бійців із передової, які сидять на танку, і вони пишуть Радіодиктант — символ епохи;

20:10 Трансляція Радіодиктанту відбудеться на хвилях Українського радіо, в «Дії», в застосунку «suspilne.radio», дивитися можна на телеканалі «Суспільне. Культура», а також на фейсбук-сторінці «Суспільного» і YouTube-каналі «Українського радіо».

Книга «Хоробрі казки» — це друкована версія аудіоказок, створених командою Суспільного у 2022 році, щоб чесно і з турботою пояснити дітям нові реалії воєнного часу. Цього року «Хоробрі казки» презентують на міжнародному рівні — на українському стенді Франкфуртського книжково ярмарку. Про те, чому дорослі плачуть, слухаючи і читаючи «Хоробрі казки», а діти — ні. А також про наступні проєкти Суспільного для дітей і вихід на підліткову аудиторію: «Це буде освітній контент у чотирьох форматах».

Про це ведучі подкасту «Медіуми» Наталя Соколенко та Вадим Міський поговорили з Вікторією Мурованою, генпродюсеркою цифрових платформ Суспільного.

02:30 Як на Суспільному після початку широкомасштабного вторгнення РФ виникла ідея створити аудіоказки нового часу;

09:00 «Біжи, мишеня» — це казка про те, як пояснити дитині втрату;

09:30 Казка «Диво у темряві» зʼявлася під час блекаутів;

14:40 Батьки свідомо шукають контент український та українською мовою;

17:40 Цього року буде запущено проєкти для підлітків — «це освітній контент у чотирьох форматах»;

19:00 Як зараз виглядає конкуренція українськомовного і російськомовного дитячого контенту;

20:10 Весь контент для дітей виробництва Суспільного — це «морква в шоколаді», намагання подати корисну інформацію у привабливій упаковці;

20:35 Дитячий контент від російських каналів — токсичний, це «розпаковки»;

22:00 В одному з епізодів у нас з'являється киця Мія з протезиком, дітям пояснюють, що сталося з Мією — протез стає для киці суперсилою;

22:40 Найулюбленіша казка дітей на наших презентаціях — це «Воїни-котики з острова «Паляниця»;

23:00 На Суспільному ми можемо ростити нашу аудиторію;

23:30 Книжка «Хоробрі казки» з'явиться на Франкфуртському книжковому ярмарку.

«Детектор медіа» запустив проєкт «Медіаколаборанти», де розповідає про медійників, які за власним вибором, без примусу, стали розповсюджувати російську пропаганду на тимчасово окупованих територіях. Про мотиви, які спонукають українських медійників добровільно переходити на бік окупантів, про журналістів, які ще до широкомасштабної війни обслуговували проросійських політиків і транслювали пропагандистські наративи. А також як СБУ може використовувати у своїх провадженнях дані, які «Детектор медіа» публікуватиме у межах проєкту «Медіаколаборанти».

Про це ведучі подкасту «Медіуми» Наталя Соколенко та Вадим Міський поговорили з Наталією Лигачовою, керівницею ГО «Детектор медіа» та шефредакторкою онлайн-видання «Детектор медіа». 

00:03 Нам багато розповіли про медійників-колборантів представники Національної ради з питань телебачення і радіомовлення у тих областях, що пережили окупацію та чиї регіони досі в окупації;

06:10 Як працювали медіа зрадника Балицького на початку вторгнення;

07:20 Ще до початку великої війни була помітна схильність деяких медійників до Росії і їхній перехід на бік окупантів можна було передбачити ще тоді;

10:35 Історія Макса Назарова дуже дивна для нас, його канал абсолютно прорашистський;

11:00 Так само, як антикорупціонери тиснуть на правоохоронців, громадянському суспільству треба тиснути на відповідні органи, щоб вони припиняли ворожу інформаційну діяльність;

13:40 Наші читачі допомагають нам зібрати інформацію про те, як працюють медіа на окупованих територіях;

14:20 В Херсоні не було загрози вмерти з голоду під час окупації, тож на співпрацю з ворогом медійники йшли добровільно, не через непереборні обставини;

19:00 Треба стежити за тим, куди тікатимуть медіаколаборанти: якщо до Європи, то шукати і вимагати покарання;

20:20 Багато з медійників, які працюють на окупантів, не титрують свої сюжети, не пишуть свої імена в журналістських матеріалах, але впізнати їх можна.

Як команда «Інтерньюз-Україна» збирає в одній базі висловлювання найодіозніших російських медійних осіб, що пропагують війну проти України, зокрема, і колишніх українських медійників, що нині закликають бомбити свою Батьківщину. А також про перспективи притягнення пропагандистів до відповідальності, звʼязок риторики прокремлівських росіян і німецьких нацистів та збіги у пропаганді війни та геноциду.

Про це ведучі подкасту «Медіуми» Наталя Соколенко та Вадим Міський поговорили з Анастасією Герасимчук, аналітикинею ГО «Інтерньюз-Україна».

04:30 У кожному нашому профайлі містяться ключові приклади висловлювань пропагандистів;

05:30 Наша авдиторія може проголосувати за найгіршого пропагандиста, ми створюємо народний антирейтинг пропагандистів;

07:20 Ми своєю базою даємо доказовий матеріал для майбутніх судів;

06:15 Колишній український медійник пише: «Бомбите Киев, бомбите Харьков, не жалейте боеприпасов!»

08:15 Ми проводимо паралелі між злочинами на фронті і словами пропагандистів;

17:20 Риторика російських пропагандистів про Україну нагадує «остаточне вирішення єврейського питання»;

18:00 Складається враження, що російські пропагандисти користуються старою німецькою методичкою;

18:40 Пропагандист вводить такі поняття як «денацифируемая страна» і «денацифицирующее государство»;

21:20 Ольга Скабєєва дуже переживала під час одного зі своїх ефірів, що їм, всім пропагандистам, прийде кінець.

Як під час війни команда Агенції розвитку локальних медіа «Або» запустила ще 5 нових медіа, чи популярні розважальні жанри. Хто читає сайти мережі в окупації, що цікавить читачів на Заході України, а що шукають на сайтах «Свої.City» люди з Донбасу.

Про це ведучі подкасту «Медіуми» Наталя Соколенко та Вадим Міський поговорили з Гаяне Авакян, редакторка мережі локальних медіа «Свої.City», заснованих Агенцією розвитку локальних медіа «Або».

03:00 В нашій мережі міських сайтів загалом 60 медіа, зокрема, у прифронтових і навіть в окупованих містах;

04:30 Ми їздимо на Схід записувати історії людей, бо працювати з темою війни потрібно там, а не сидячи в офісі в Києві;

05:20 Якщо говорити про деокупацію українських міст, ми хочемо, щоб разом з ЗСУ, туди повертався український інформаційний порядок денний разом з нами;

06:00 Ми стежимо за тим, що публікують окупаційні медіа і спростовуємо їхню дезінформацію;

06:20 Для нас важливо допомагати людям вибиратися з окупації;

06:40 Всі наші сайти публікують матеріали тільки українською мовою;

09:00 За що живуть медіа мережі «Свої.City»?

11:00 Ми заохочуємо наші медіа контактувати з місцевим бізнесом;

11:25 Які історії цікавлять читачів у громадах на Заході, на Донбасі?

12:10 Ми публікуємо щоденно некрологи, історії загиблих воїнів, люди в коментарях дуже підтримують родини героїв;

13:20 В Білопіллі в умовах щоденних обстрілів працює наша редакторка і розповідає всій Україні, що там робиться;

17:17 Ми дали завдання редакціям створити матеріали за допомоги штучного інтелекту — матеріали вийшли прикольні;

19:00 Наш сайт «Кавун.City» продовжував працювати в Херсоні під час окупації;

25:00 Широкомасштабна війна нас трохи уповільнила, але ми все одно запустили ще 5 нових медіа;

25:50 Ми шукаємо людей, які готові запускати локальні медіа в своєму місті разом з нами;

26:15 «Інформаційні пустелі» в регіонах;

28:30 Про досвід запуску медіа із людьми, які раніше ніколи не працювали в журналістиці.

Мова про «новину» від такого собі Егона Чолакяна, який видає себе за вченого з NASA. Він нібито побачив проблеми у ядрі Землі, які можуть призвести до «апокаліпсису», а врятувати від неминучого «кінця планети» можуть Джо Байден, Сі Цзіньпінь і… Путін. А також про проблему медіагігієни та відповідальності журналістів за помилки, які трапляються у будь-якому ЗМІ, адже вибачень за публікацію цієї проросійської фейкової історії досі немає.

Про це ведуча подкасту «Медіуми» Наталя Соколенко поговорила з Дмитром Раєвським, редактором видання «Бабель».

02:20 Ця історія назбирала пів мільйона переглядів лише на одному медіа, яке зробило про це «новину»;

02:30 Чому «Бабель» написав про чергову історію зі сфери теорії змов;

03:07 Чолокян, очевидно, не той, за кого себе видає, він позиціонує себе як американський вчений;

03:40 Він побачив щось у ядрі Землі із супутника, який ще не запустили на орбіту;

04:00 Люди почали засипати листами редакційну пошту «Бабеля» з вимогою написати про загрозу «апокаліпсиса»;

04:50 «Ми поспілкувалися на цю тему зі справжніми вченими»;

05:10 Дуже дивними виглядають соціальні мережі Егона Чолакяна;

06:50 Уся ця кампанія запускалася для того, щоб запостити великий портрет Путіна;

09:30 В українських медіа небагато грошей витрачається на висвітлення подій у сфері науки;

12:00 Теми науки погано «заходять» нашій аудиторії, але якщо написати «планеті кінець» — заходять;

14:00 Погано, що нема дисклеймеру тих медіа, які розмістили цю новину. Вони мусили написати читачам: «Ми облажалися», але не зробили цього;

15:10 Кампанія насправді ширша, і вона не зараз почалася, ми відстежили зв’язок Creative Society (просуває Чолакяна і теорію про апокаліпсисів — ред.) і АллатРа;

15:50 Вони просували тезу, що зміна клімату — це природне явище, треба продовжувати користуватися нафтою і газу;

19:40 Егон Чолакян репостить Катерину Одарченко, українську політологиню, без перекладу українською мовою;

24:35 Частина антинаукових організацій якимось чином пов'язані з Росією;

27:00 Мене порадували регіональні медіа, які відмовилися цю історію друкувати, хоча на них тиск був більший.

Як почуваються нині в українському медіапросторі майже всі медійники, які роками працювали на Москву та поширювали російську пропаганду на українських телеканалах. Де вони зараз працюють, звідки йде фінансування та яку загрозу створює їхня теперішня присутність в українському медіаполі для майбутнього України.

Про це ведучі подкасту «Медіуми» Наталя Соколенко та Вадим Міський поговорили з Ярославом Зубченком, заступником шефредакторки «Детектора медіа».

03:00 Коли вже трапилася повномасштабна війна, а в нас працюють проросійські спікери, я думаю, що це абсурд;

04:00 Нас відділяє від зникнення (роспропагандистів з українського медіаполя — ред.) політичне рішення — рішення СБУ та людей, які впливають на СБУ;

04:26 Вони розповідають, що знищення Каховської ГЕС Росія «погодила» з Америкою та Європою;

05:30 Усі телеведучі й продюсери телеканалу Євгена Мураєва «Наш», крім Діани Панченко, не покарані; ведучі й продюсери каналів Медведчука також не покарані;

09:53 Про YouTube-канал Макса Назарова: неясно звідки гроші, хто формує редакційну політику;

11:00 Всю нашу незалежність президенти Порошенко, Янукович, Ющенко, Кучма знаходили можливість приймати в Україні проросійські медіа;

12:15 На каналі «Рада» досі залишаються в ефірі ведучі каналів Медведчука;

14:30 Дискусія триває: чи можуть українські медійники, які творили російську пропаганду, повернутися в професію після вибачення за те, що вони працювали на російську пропаганду;

16:50 Макс Назаров висміював гасло «Слава Україні!» в ефірі українського телеканалу, який мовив на частоті, орендованій в української держави;

17:30 Замість того, щоб зробити спільну заяву: «Це все русня, не слухайте русню, русня має бути покарана», — українська держава в широкому сенсі каже: «Ок, ми будемо їх (проросійських медійників) використовувати»;

17:50 Це створює загрозу того, що навіть коли ми переможемо Росію, ми знову не переможемо російське;

19.00 Вони підливають масла в головні наративи Росії: «не все однозначно», «правда посередині», «нікому не вірте», «нічого неясно».

Як важко дістати інформацію про тих, хто видобуває корисні копалини в Україні, на яких умовах, скільки відраховується у формі ренти, як і кому держава видає спецдозволи на видобуток під час широкомасштабного вторгнення Росії в Україну. І що там із реалізацією ідеї Володимира Зеленського про «економічний паспорт українця», на якому б мали накопичуватися гроші від надрокористувачів. А ще про зусилля зацікавити кожного українця тим, що надра якраз належать їм, а значить, слід кожному навчитися контролювати ліцензування, видобуток і розподіл прибутків на всю громаду, як це робиться в багатьох країнах із багатими надрами.

Про це ведучі подкасту «Медіуми» Наталя Соколенко та Вадим Міський поговорили з Володимиром Бойком — журналістом, телеведучим, який одного для звільнився з роботи з гарантованою зарплатнею та пішов, як він каже, «у ніщо» — писати про надра України на власноруч заснованому медіа «Nadra.info».

00:00 Мені крутили біля скроні: куди ти йдеш, які надра, кому це цікаво?

06:30 Ми як суспільство не усвідомлюємо всієї глибини наших надр;

11:00 Ідея президента Зеленського про «економічний паспорт українця» для депутатів зі «Слуги Народу» нині «не на часі»;

16:30 Держава закрила всі ключові реєстри даних, навіть про поклади та видобуток піску й вапняку;

24:50 Є компанії, які мають великі борги зі сплати ренти, які не платять за користування надрами. Мені відмовили в наданні даних про боржників, бо «в нас війна»;

28:00 Видобуток корисних копалин — це складний бізнес, який вимагає правдивого діалогу між бізнесом і громадою;

29:15 У Київській області є велике родовище титанових руд, знали? 

19 серпня 1991 р. в Москві розпочався заколот — група партійних й урядових функціонерів спробували перехопити владу у тодішнього очільника СРСР Михайла Горбачова. Серед заколотників був голова радянської спецслужби КДБ Крюков, міністр внутрішніх справ Пуго, міністр оборони Язов та інші. Заколотники взяли під контроль центральне телебачення. Останкіно передавало балет «Лебедине озеро». А що відбувалося в Києві? Як працювали журналісти? Де українці отримували інформацію про історичні події? 

Про це ведучі подкасту «Медіуми» Наталя Соколенко та Вадим Міський поговорили з Олександром Зінченком — сценаристом документального серіалу Суспільного «Колапс. Як українці зруйнували імперію зла».

00:00 Як зреагували медіа в СРСР на серпневий путч 1991 року?

03:22 Українці опинилися в інформаційній блокаді: українське телебачення 19 серпня 1991 р. не було в ефірі до 16 години, друк газет припинили;

06:16 По «Маяку» грало «Лебедине озеро»;

08:17 «Я слухав «ворожі голоси» — BBC і «Голос Америки», обмотав квартиру дротами і стало щось чути»;

09:30 Як це не смішно звучить, найбільшим проривом стала програма «Время» — вони показали, як в Москві люди будують барикади;

12:30 Прем’єр-міністр Радянського Союзу Валентин Павлов разом з Геннадієм Янаєвим (віцепрезидент СРСР, голова ГКЧП) напились;

17:00 Як медіа виявилися більш оперативними, ніж західні спецслужби;

24:30 Його просили вимкнути камеру, а він не вимикав, завдяки тій камері Кендзьора ми бачимо, хто у Києві висунув ідею проголошення Незалежності України;

30:40 Незалежність комусь впала на голову, а хтось за неї довго боровся.

У яких медіа читати про Херсонщину, зокрема, й про окуповану лівобережну частину, які маркери співпраці видання з окупантами? Як в окупованому Херсоні навчали молодих журналістів, що тепер зі студентами та викладачами окупаційної медіашколи? 

Про це ведучі подкасту «Медіуми» Наталя Соколенко та Вадим Міський поговорили з Олегом Батуріним — журналістом з тимчасово окупованої Нової Каховки.

00:00 Анонс і знайомство з гостем;

03:00 Як багато медіа були змушені припинити свою діяльність?

04:40 Які медіа Херсонщини працюють сьогодні?

06:10 Зараз про рекламний ринок для херсонських медіа говорити не доводиться;

08:40 На якому сайті можна прочитати багато про те, що відбувається в окупованій Новій Каховку?

09:30 Окупанти досить охоче розповсюджують інформацію про себе і це задокументовані факти злочинів;

11:20 Люди в окупації допомагають перевіряти чи уточнювати інформацію;

12:58 На телеканалі «Таврія» окупанти зробили прибиральницю директоркою;

14:00 Увесь медіапростір на окупованій Херсонщині віддали відомому російському пропагандисту Олександру Малькевичу;

14:50 Про медіашколу окупантів у Херсоні: там є люди завезені з Росії і набрані з місцевих; 

15:20 Окупанти привласнили медіабренди, наприклад, «Наддніпрянську правду»; 

17:00 Ці газети виконують суто пропагандистську мету. Після фейкових «виборів», які окупанти запланували на вересень, вони припинять своє існування;

18:30 Ті журналісти, які «колаборнулися» під час окупації, перебувають у Херсоні. Щось не схоже що вони покарані;

21:30 Підокупаційні медіа на Херсонщині продовжують поширювати російські наративи, наприклад, що українці — недонація;

22:50 6 червня окупаційні медіа не були готові до висвітлення подій на Каховській ГЕС;

24:14 Моїх колег окупанти конкретно схиляли до співпраці;

26:00 Мені боляче писати не лише про рідну Каховку, яка окупована зараз, а й про всю окуповану Херсонщину;

27:20 Що читати про Херсонщину? Усі перевірені джерела інформації українськомовні, всі колеги здебільшого перейшли на українську.

Від «Ура, нарешті поховаємо цей український дубляж» до питання: «А хто в маленькому містечку прийде на повністю англомовний фільм?» А також про те, хто насправді платить за дубляж іноземних фільмів українською і чому правовласники англомовних стрічок у захваті від українського «ЙОЙ»!

Про це ведучі подкасту «Медіуми» Наталя Соколенко та Вадим Міський поговорили з Вікторією Польченко — креативною продюсеркою Радіо «Промінь», членкинею Київської творчої спілки акторів-дикторів.

02:15 «Ура, нарешті настав час поховати цей український дубляж!» — короткий зміст законопроєкту, який стосується дубляжу фільмів у кінотеатрах;

04:20 Моя дитина, яка народилася 2008 року не розмовляє російською, моя дитина зростала на гарних зразках українського перекладу, вона навчилася вигукувати не англійською «WOW», а українською «ЙОЙ»!

07:00 Людина переклала 200 фільмів; іноді актори не знають тих слів, які пропонують перекладачі;

09:30 «Вам це смішно?» — що думають і скільки платять за українські переклади правовласники кінострічок?

19:50 Візьмімо маленьке містечко, де є один кінотеатр, скільки людей прийде на повністю англомовний фільм?

24:15 Журналісти притисли на гальма законопроєкт про дубляж.

28:30 Український дубляж мейджори визнали одним із найкращих у світі.

Чому Віктор Орбан вирішив підкорити журналістів традиційних медіа і блогерів із соцмереж, як йому це вдалося та хто чинить спротив його медіадиктатурі.

Про це ведучі подкасту «Медіуми» Наталя Соколенко та Вадим Міський поговорили із Дмитром Тужанським— директором Інституту центральноєвропейської стратегії, найбільш обізнаним українським експертом у внутрішній і зовнішній політиці Угорщини. 

03:30 Угорці насправді проукраїнські. І це дисонує з риторикою Віктора Орбана;

07:00 Угорське суспільство переконали, що існує якийсь «таємний план Сороса»;

17:00 Є три рівні медіа. Це все скуплено, об'єднано;

27:30 Угорщина є прикладом того, як хакнули демократію;

32:20 Уявити, щоб якесь угорське медіа працювало з міжнародними фондами cкладно, бо це кліше: ти — «долар-медіа», ти — продався Соросу, ти — ворог нації!

11 липня Україна завдає удару тютюновій індустрії — з цього дня забороняються імпорт, виробництво і продаж сигарет, тютюну для самокруток зі смако-ароматичними добавками, ароматизованих рідин для електронних сигарет, що мають характерний запах або смак та сигарет зі зміненими смаками. Порушення вимог Закону передбачає штраф розміром 20 000 грн, повторне порушення протягом року — 50 000 грн. Також забороняється реклама, стимулювання продажу та спонсорство тютюнових виробів, пристроїв для нагрівання тютюну, електронних сигарет, зокрема, і реклама в інтернеті. А також про Джеймса Бонда, який тепер не курить, хоча раніше курив, як Пентагон переписує кіносценарії, щоб актори-виконавці ролі американських військових не курили, як продаються тютюновикам українські медіаперсони, і за скільки років пересічний курець в Україні «прокурює» вартість цілої квартири.

Про це ведучі подкасту «Медіуми» Наталя Соколенко та Вадим Міський поговорили з Дмитром Купирою — одним із співавторів цих обмежувальних заходів, керівником ГО «Центр громадянського представництва «Життя».

00:00 Знайомство з гостем — Дмитром Купирою;

02:50 Для тютюнової індустрії була вигідна Друга світова війна;

03:50 Як тютюнова індустрія використовувала образ лікаря для реклами сигарет: «це не просто сигарета — це сигарета з фільтром»! 

05:40 У якийсь момент ми відчули, що курити не модно;

06:30 З 11 липня в Україні повністю заборонено рекламу електронних сигарет і пристроїв для нагрівання, зокрема, в інтернеті;

08:20 Які українські зірки рекламують тютюнові вироби;

09:30 Тютюновики таргетують жінок і дітей;

10:50 Для тютюнової індустрії важливо проводити нормалізацію куріння;

13:30 Чому Джеймс Бонд у виконанні Денієла Крейґа більше не курить;

17:15 50% курців помруть передчасно від хвороб, викликаних курінням;

17:30 Якщо почала курити у 18 років, до 50 років вона «прокурює» квартиру;

20:29 Міністерство оборони США регулярно співпрацює з Голівудом і замовляє виробництво кінофільмів, але в них обовʼязкова умова — військовослужбовці США не повинні курити в кадрі;

22:10 В Литві антитютюнові заходи внесли до стратегії національної безпеки;

24:00 20% дітей у віці 12-15 років курять електронні сигарети;

28:00 Маніпуляції тютюнової індустрії під час пандемії COVID-19: фальсифіковані дослідження і фейкові новини про розробку ліків від коронавірусу на основі тютюну;

29:00 А що читає курець?

31:00 Як у власних внутрішніх документах тютюновики заявляли: «Ми не куримо це лайно, ми його продаємо. А право курити залишаємо для молодих, темношкірих, бідних і тупих».

Як ми стаємо жертвами фейків та шахрайства, три виміри пошиття нас у дурні, якою є роль і відповідальність медіа у цьому процесі. А також про категорії неефективних людей, чим відрізняються «жлоби» від «мудаків» та чи можна самому собі поставити діагноз «жлоб» і вилікуватися від «жлобізму».

Про це ведучі подкасту «Медіуми» Наталя Соколенко та Вадим Міський поговорили з Вірою Валлє — авторою книги «Ілюзія ефективності. Як і чому нас пошивають у дурні».

00:00 Анонс;

01:30 Знайомство із Вірою Валлє — авторкою книги «Ілюзія ефективності. Як і чому нас пошивають у дурні»;

02:25 Книга про дурниці та ілюзію ефективності у трьох вимірах: політичному, комерційному і в особистісному;

04:30 Як багато медіа втягнуті у те, щоб пошивати нас у дурні?

06:40 Соціальні медіа — це дуже небезпечний канал;

10:00 Коучі, які навчають як бути успішним, нічого не робити, лежати, плювати в стелю і будеш щасливим — улюблена тема; 

10:55 Людям подобається, коли їх пошивають у дурні, люди шукають прості рішення у відповідь на складні проблеми;

12:30 Де роль медіа в пошиванні у дурні була вирішальною? Яскраві приклади — президентські вибори у США та Україні;

13:30 Школа «Гітлера і Геббельса» зараз процвітає на прикладі Путіна, страх і агресія обʼєднують людей;

15:30 Типи неефективних людей;

16:30 Феномен жлобізму в Україні недостатньо вивчений, «мудак західний» — це трошки інший тип, ніж «український жлоб»;

18:30 Чи може бути самодіагностика та самолікування від «жлобізму»?

20:00 Людина, яка цінує свободу, вільна — може вилікуватися;

22:00 Немає сенсу в діяльності людини, якщо немає свободи;

23:30 Що думають вʼязні про свободу, чому не хочуть повертатися на волю?

24:00 Якщо сидиш у вʼязниці, тобі не треба платити за комуналку;

25:00 Це набагато простіше — не мати свободи;

28:22 Спосіб критичного мислення треба плекати з дитинства.

«Склала один із найвідповідальніших іспитів із public speaking у своєму житті: виступила в ООН поруч з маестро Сергієм Кислицею», — написала у своєму фейсбуці директорка ГО «Детектор медіа» Галина Петренко після презентації дослідження «Стійкість проти дезінформації: перспектива Люблінського трикутника». Це робота громадських організацій «Детектор медіа» (Україна), Kosciuszko Institute (Польща) та Civic Resilience Initiative (Литва) про те, як Росія використовує медіа, щоб розсварити українців, поляків і литовців. Окрім аналітики наративів і способів поширення російських «казок», громадські організації розробили способи протидії російській дезінформації. Цими інструментами зацікавилися фахівці навіть з дуже далеких країв.

Про це ведучі подкасту «Медіуми» Наталя Соколенко та Вадим Міський поговорили з Галиною Петренко — директоркою ГО «Детектор медіа».

00:00 Анонс і знайомство з Галиною Петренко;  

03:00 Про що звіт і що таке Люблінський трикутник;  

03:40 Навіть представники Пакистану зацікавилися цією заразою;  

05:00 Пакистан зараз потерпає від дезінформації;  

06:20 До нас на презентацію прийшла Угорщина, ми страшенно були раді її бачити, для них ми «зашили» спеціальний меседж;  

07:20 Росія звинувачує наші три країни, що ми русофоби і нацисти; 

09:49 Не треба боятися блокувати російські канали — це не має нічого спільного зі свободою слова;  

10:30 Литовськомовні лідери думок скоординовано розповсюджують російську дезінформацію;  

11:50 Навіть в Україні наратив про нацизм і бандерівців знаходить своїх споживачів; 

13:30 У 10% українців зберігається російський ресентимент;  

14:50 Пропагандисти використовують складні сторінки нашої історії;  

17:00 Історичні наративи — це те що ми не зможемо подолати?  

21:29 Я памʼятаю, ту сміливу людину, яка сказала: «А давайте візьмемо історичні наративи, хоча б між собою про це поговоримо?»  

21:00 Таємна презентація звіту про протидію російській дезінформації Люблінського трикутника для передових країн OECD;

23:45 Стратегія проти дезінформації — що діє найкраще?  

24:25 Ми були авторами звіту про дезінформацію як про порушення прав людини — це підхід ООН, дезінформація — це не про щось із сфери медіа, а це про щось із порушення прав людини;  

25:00 А далі ми повинні розробити рекомендації для Росії. Навіщо?

На початку широкомасштабного вторгнення в заголовках українських медіа засвітився дещо призабутий політик, ексрегіонал, очільник Дніпропетровської облдержадміністрації часів президента Януковича, прихильник «русского міра» Олександр Вілкул. З’явився він у ЗМІ в новому образі — «патріота-бандерівця» і «голови військової адміністрації Кривого Рогу». Але зачарувалися новим образом Вілкула винятково за межами міста. У Кривому Розі досить швидко зрозуміли, що історія із призначенням — казка для легковірних. У цю когорту потрапила велика кількість професійних журналістів із видань-важковаговиків. 

Про це ведучі подкасту «Медіуми» Наталя Соколенко та Вадим Міський поговорили з Олегом Сампіром — громадським активістом із Кривого Рогу.

4:25 Це ж тільки у президентському місті може бути, що захисник «русского міра» може керувати громадою під час війни з Росією;

5:19 Побачили це розпорядження (про призначення Олександра Вілкула головою військової адміністрації) без дати, тільки якийсь підпис;

5:45 Вами зацікавиться СБУ, бо ви щось таємне шукаєте!

6:26 Кривий Ріг — таємне місто, бермудський трикутник, його ніде нема;

8:15 Немає ані військової, ані цивільної адміністрації Кривого Рогу;

9:41 Ще якісь блогери взяли трішечки грошей і почали про нього розповідати, який Вілкул гарний;

10:09 Коли Каховську дамбу підірвали, Вілкула вже як мера почали титрувати;

11:50 Ми в Офіс Президента написали;

12:10 Історію з «офіційною посадою» Вілкула підхопили ще й міжнародні ЗМІ;

13:40 Що це за Рада оборони Кривого Рогу?

17:00 Який практичний зиск? Навіщо ця казка Вілкулу?

22:00 Вілкул-старший: «Я хвора людина»;

23:54 Волонтерам на завалах будинку, зруйнованого російською ракетою 13 червня, рукавички не надали, автомобілів теж, привезти будівельників також не знайшли чим;

24:33 І тут ми звертаємося в НАБУ;

28:40 Вілкул обіцяв пустити воду в тимчасово окупований Крим;

34:26 Громадські активісти Кривого Рогу дуже просять ЗМІ перевіряти інформацію про людей, які несли в місто «русскій мір».

В яких медіа читати матеріали про здорове харчування, як правильно аналізувати дослідження про вплив на здоров’я дієт, харчових добавок, продуктів та вітамінів? А також про: російського вченого-садиста, який породив хибну теорію про шкоду холестерину; звідки беруться фейки про обов’язковість сніданку; чому так багато в медіа пишуть про шлаки та чому не можна читати газети під час обіду.

Про це ведучі подкасту «Медіуми» Наталя Соколенко та Вадим Міський поговорили з Оксаною Скиталінською — лікаркою-дієтологинею, засновницею Академії Довголіття Dr.Skytalinska, віце-президенткою Асоціації дієтологів України, волонтеркою, засновницею фонду “Бойові бджоли”.

00:00 Анонс

02:00 Обов’язковий сніданок — це медійно-рекламний фейк

09:27 Чому не слід читати ґаджети, газети і слухати радіо, коли жуємо 

17:00 Не читайте лікарів! Як перевіряти публікації про результати медичних досліджень

18:00 Про засудження і реабілітацію курячих яєць

20:30 Про російського вченого-садиста, який знущався над кроликами і на основі цих знущань вивів хибну теорію про холестерин

24:50 Фактчекінг шлаків і детоксу

32:30 Що робити із недосипом через тривоги й обстріли вночі

35:35 Про біохакінг і дієти для повернення молодості чи навіть юності

43:40 Фільтруйте тему суперфудів!

46:00 Як ферментовані продукти допомагають протидіяти раку

48:10 Чому середземноморська дієта для українців не дуже підходить

50:00 Пальмова олія не шкідлива?

Про це ведучі подкасту «Медіуми» Наталя Соколенко та Вадим Міський поговорили із автором резонансного розслідування, редактором видання «Наші гроші» та дописувачем «Дзеркала тижня» Юрієм Ніколовим.

00:00 «У людей виникає фрустрація від великої кількості антикорупційних розслідувань у медіа» — так думають про журналістські розслідування науковці. Чи такого ефекту хотів досягти журналіст-розслідувач?

04:45 Щось принципово змінилося після скандалу навколо закупівель Міноборони? Почому закуповують яйця в МО? Перша стаття Юрія Ніколова про корупцію вийшла у 2012 році.

13:00 Про реакцію на розслідування від Міноборони: «Таке враження, що я миттєво опинився в Росії, де саджають не корупціонера, а того, хто пише про корупцію».

14:20 Про реакцію Джо Байдена на «яєчний» скандал: «Через дві години Байден каже: ось вам танки Abrams! А Шольц: ось вам танки Leopard»!

18:30 Про те, як десятиріччями з усіх олігархічних телеканалів переконували, що українці «генетично корумповані».

29:30 «У нас на озброєння йшло в 10 разів менше, ніж на «велике асфальтування».

31:40 Like, share, comment – ти можеш це зробити, і президент побачить твою реакцію.

36:55 Як читати і як перетравлювати антикорупційні розслідування? Поради Юрія Ніколова.

Про це ведучі подкасту “Медіуми” Вадим Міський і Наталя Соколенко поговорили із поеткою, письменницею, літературознавицею, ведучою Українського радіо і Радіо “Культура”, авторкою подкасту “Книгосховище” Оленою Гусейновою.

00:00 Скандал на літературному фестивалі в естонському місті Тарту: що сталося (“что случілось”)?

05:30 Що може і чого не може зробити російська культура?

08:00 Де і коли українська культура обіграла російську?

10:00 Про що мала бути лекція Лінор Горалік на літературному фестивалі?

15:15 Про що пишуть у журналі ROAR, який редагує Лінор Горалік?

21:30 Про катастрофу російської культури

28:00 Український слід в естонському місті Тарту: що там робили засновник Асканії-Нови барон фон Фальц-Фейн, Леся Українка, діячі Української Народної Республіки?

38:00 чому російським медійникам треба негайно перечитати журнал польської еміграції “Культура” і зрозуміти велич редактора “Культури” Єжі Ґедройця?

02:56 Декілька років у Радянському Союзі відзначалося два дні перемоги — над Німеччиною і над Японією.

06:49 Як трансформувався образ Другої світової та перемоги у радянських медіа, літетаруті, кінематографі.

11:04 Як в путінській Росії свято перемоги перетворюється на «побєдобєсіє». «Бессмертный полк» як нова «традиція»: звідки він узявся?

18:20 Кого Путін формує наративом про «Бессмертный полк»?

19:30 Дії російської армії під Бахмутом — калька дій радянської армії під Ржевом.

22:05 Імідж «ряднських визволителів» — як закривали очі на два мільйони згвалтованих німкень та інші звірства росіян часів Другої світової.

29:03 За версією Путіна, Росія перемогла би Гітлера «і без України»: чи так це? Також про український слід у Мангеттенському проекті, як українці допомогали США і Великобританії воюзвати з нацизмом.

35:14 Подивитися на історію Другої світової «українськими очима». Досвід яких країн може бути для нас корисним?

43:13 Зараз ми фактично завершуємо Другу світову війну.

Гостя випуску — фахівчиня з міжнародних комунікацій, адвокаційна директорка Ridley Walsh (США) Вероніка Вельч.

00:00 Як не особливо талановитий бізнесмен зумів проникнути в усі американські медіа? Що про це думає автор бестселлера "Ніколи не їжте наодинці" Кейт Ферацці та гостя випуску.

08:40 Чи є можливість для звичайного американця не бачити і не чути Трампа? 

10:25 Як йому вдається зараз влізати у медіа по всьому світу і в США? Чи раптом це не "джинса"?

15:22 Чи намагається хтось обернути проти Трампа його тотальну присутність в медіа?

16:10 Про можливу заміну Трампу, що підростає на FoxNews

18:04 Висновки для споживачів медіа із історії з Трампом, коли не політик, людина без особливих талантів за допомоги медіа стає суперзіркою, а потім і президентом?

23:50 Як реагує американське суспільство на історію з порнозіркою.

28:23 Порада комунікаційниці для вас, якщо ви публічна людина і відправляєте комусь нюдси.